У сезоні 2016/2017 років харківська "Тесла" дебютувала у Вищій лізі чемпіонату України серед жіночих команд. Якщо подивитись на результати, то дебют харків’янок видався не дуже вдалим – підопічні Василя Сухомлинова за весь чемпіонат не змогли здобути бодай би одну перемогу. Єдина звитяга була зафіксована у чвертьфіналі Кубку України над "СумДУ". Однак, незважаючи на такі результати, президент "Тесли" Данило Єрьомка сповнений оптимізму, оскільки він вважає, що на цьому етапі головне – набуття досвіду. Про підсумки сезону та плани на майбутнє Данило Вікторович розповів у ексклюзивному інтерв’ю прес-службі Асоціації футзалу України.

- Данило Вікторовичу, як Ви оцінюєте сезон, проведений Вашою командою у жіночій Вищій лізі?
- Якщо коротко, то задовільно. Прошу не прив'язуватися до шкільної оцінки. Я задоволений сезоном, не дивлячись на зайняте командою місце в турнірній таблиці.

Поясню, чому. Для нас це був дебют у Вищій Лізі. Так вже склалося, що в жіночому футзалі немає такого різноманіття ліг або чемпіонатів, як ми можемо спостерігати в чоловічому футзалі або футболі. Є Перша ліга і Вища ліга. Різниця в рівні між ними - прірва. Якщо порівнювати з чоловічим футзалом, то, приміром, у нас в Харкові є як мінімум два великих аматорських турніри, в яких бере участь до 150-160 команд у кожній. З розбивкою по лігам, відповідного рівня. Таким чином, є великий вибір, з плавною градацією за рівнем, і кожний клуб вибирає собі свій шлях. У жіночому футзалі такого, на жаль, немає. Тому, заявившись у Вищу лігу, ми були готові до поразок, в ім'я далекосяжної мети

- Тобто, результат для "Тесли" на даному етапі не був важливим?
- Рахунок на табло? Звичайно, ні, для нас насамперед було важливо навчитися грати на такому рівні, навчитися слухати і виконувати настанови тренера. Перед кожним матчем ми робили певні тактичні установки. Вийшло - добре, не вийшло - значить потрібно більше працювати.

- Як оцінюєте роботу Василя Сухомлинова на посаді головного тренера "Тесли"?
- Я задоволений роботою Василя Леонідовича. Прогрес команди видно неозброєним оком. Якщо в перших турах ми виглядали, прямо скажемо, незграбно, то до середини чемпіонату з'явився малюнок гри, а до закінчення турніру ми вже виглядали впевнено, і могли боротися на рівних тайм-півтора з лідерами. Більшу частину голів ми пропускали якраз в останні 10-15 хвилин.

- За весь сезон "Тесла" перемогла лише один раз - у чвертьфіналі Кубку України проти "СумДУ". Наскільки ця перемога вплинула на дівчат у психологічному плані?
- Звичайно ж, це була феєрія. Дівчата на власні очі переконалися в тому, що вони стали швидше, краще, сильніше. У травні 2016 року ми влаштовували аматорський турнір "Перемога" у Харкові, тоді гра з сумчанками була, мабуть, найбільш складною і закінчилася з рахунком 0:0. Цього разу було легше. 

- Скажіть, будь ласка, враховуючи той факт, що у цьому сезоні у Вищій лізі брали участь лише чотири команди, як доводилось заповнювати паузи, які виникали між ігровими тижнями?
- У нас налагоджено активний тренувальний процес, 4-5 разів на тиждень. Крім того, ми заявлялися в аматорські турніри "Кубок Харкова" та "Кубок ФК "Універ" у найнижчі ліги. Грати з чоловіками складніше, хоча б у плані фізики і швидкості, тому нам доводилося покладатися тільки на тактичну перевагу і вмілу реалізацію "стандартів".

- І які досягнення Вашої команди у цих турнірах?
- Скажімо так: цілі були практично такими ж, як і у жіночій Вищій лізі - досвід та ігрова практика. Ми йшли не за трофеями. Перемоги були, дівчатка часто грали на рівних, або навіть краще за хлопців, але через брак досвіду фінальний результат матчів не завжди був на нашу користь.

Якщо раніше дівчаток розглядали як дивину в турнірі, суперники часто дозволяли собі піжонство, то після перших двох перемог у Кубку ФК "Універ" до команди "Tесла" стали ставитися з повагою і суперники налаштовувалися на ігри більш відповідально.

- Наприкінці сезону сталася одна дуже неприємна подія: важку травму отримала Богдана Челомбітько. Як вона себе почуває зараз?
- Так, це біль і втрата для команди, а враховуючи, як Богдана трепетно ставиться до футболу, це подвійна мука для неї - не грати. 11 травня Богдані була зроблена операція на коліні, пластика передньої хрестоподібної зв'язки та меніска. Клуб виділив гроші на покриття цих витрат. Буквально на днях зняли шви, і в понеділок Богдана приступає до тривалого, але дуже необхідного процесу реабілітації. Ми розміщували пост у соціальних мережах з проханням допомоги Богдані. На жаль, коштів прийшло зовсім небагато, але ми вдячні людям, які відгукнулися на заклик.

- Будемо сподіватись на те, що Богдана скоро одужає. А поки - перейдемо до планів на наступний сезон. Які плани у "Тесли"?
- Перед початку наступного турніру команді "Tесла" буде два роки без малого, ми ще зовсім юні, але плани у нас серйозні. Будемо боротися за медалі. Головне, щоб турнір відбувся. У минулому році ми думали: піти в Першу лігу або Вищу. І якщо б не пішли у "вишку", напевно, і турнір би не відбувся. Я не роблю з нас мучеників або героїв, ні. Ми і без того схилялися до виступу у Вищій лізі. Хочеш нарощувати майстерність - грай з більш сильним суперником.

- Тобто, та інформація, яка з'явилась нещодавно в деяких джерелах про те, що "Тесла" не буде грати у Вищій лізі, не має під собою якогось підґрунтя?
- Абсолютно не має, я навіть здивований, що такі чутки взагалі є. Ми вже почали підготовку до нового сезону, зайнялися пошуком гравців для основного складу, крім того заснували молодіжну команду (про це пізніше), влітку проведемо тренувальні збори в Залізному Порту. 

- Про молодіжну команду - можна, будь ласка, детальніше?
- Ідея заснувати молодіжну команду витала в повітрі давно, але реалізувалася тільки зараз, завдяки Аліні Кузіній, яка є діючим гравцем основного складу. Вона ж взялася тренувати дівчаток. На даний момент у складі дівчатка від 9 до 15 років. У Аліни великий досвід тренування діток, хоча в неї ще немає тренерської категорії з футзалу - є тільки футбольна категорія "С", але ми це виправимо.

- І всі ці дівчата тренуються разом, чи у кількох вікових групах?
- Поки що всі тренуються разом, ми їх не розділяємо, оскільки команда налічує 10-11 осіб. Коли набереться достатня кількість гравців для різних вікових категорій, звичайно ж, ми їх розділимо. Поки приймаємо всіх бажаючих.

- Наразі у Харкові є дві жіночі футзальні команди. Одна цього сезону грала у Вищій лізі, а інша - КДЮСШ-8 - у Першій. Як у "Тесли" складаються стосунки з КДЮСШ-8?
- Я так зрозумів, Ганна Покус, тренер КДЮСШ-8, прийняла рішення не грати в турнірах, де бере участь "Тесла". Крім того, схоже, що спілкування з гравцями "Тесли" не заохочується у КДЮСШ-8. З нашої сторони немає ніяких, скажімо так, напружень у цьому плані.

- Тобто, можна сказати, що є деяка конфронтація між двома харківськими футзальними командами?
- Я колись був одним із спонсорів команди "КДЮСШ-8-Marry Land". Півтора роки тому наші шляхи розійшлися, частина гравців пішли зі мною, до нового тренера, а частина залишилася з Ганною, це окрема історія. Можливо, у когось залишилися особисті образи, у мене точно немає. Якщо ви хочете, я можу розповісти, як це виглядало з нашого боку.

- Розкажіть, будь ласка.
- Я допомагав команді "КДЮСШ-8-Marry Land" близько трьох років. За цей час команда виграла Першу лігу і зіграла два сезони у Вищій лізі. Однак, за два сезони у "вишці" я не побачив прогресу. Вся гра зводилася до закидання вперед на "стовпа", який мав зачепитися за м'яч і за рахунок індивідуальної техніки спробувати загострити ситуацію. Матчі намагалися витягнути на самовіддачі, особливо тактичних напрацювань або різноманіття "стандартів" не практикувалося.

- І це стало підґрунтям до того, щоб створити "Теслу", чи не так?
- Минав час, але нічого не змінювалося. Багато хто в команді почали падати духом, почалася плинність кадрів, Ганна намагалася вирішити проблему за рахунок привозних гравців, не змінюючи при цьому структури гри. Прийшла дівчинка з Києва, Одеси, Чернігова (я не буду говорити, хто саме). Але і це не виправило ситуації через зрозумілі причини. Я запросив Василя Сухомлинова вести "факультативні" тренування для дівчат, які хочуть розвиватися. Частина дівчат з команди вирішила тренуватися паралельно з тренуваннями Ганни Покус. Але Ганна, дізнавшись, що вони відвідують тренування в іншого тренера, вигнала їх з КДЮСШ-8. Власне кажучи, після цього я і вирішив призупинити фінансування КДЮСШ-8. Як ви розумієте, відраховані дівчата і є діючий кістяк команди "Tесла". 

- Чи підтримуєте Ви стосунки з флагманом харківського футзалу - "Локомотивом"?
- Тренер "Локомотива" Євген Ривкін часто цікавиться станом справ у команді, іноді дає поради або підбадьорює. Здебільшого він спілкується з Василем Леонідовичем або Оленою Климовою, нашим капітаном. І, звичайно ж, ми відвідуємо всі ігри "Локомотива" як уболівальники. Принагідно, хочу привітати "Локо" з завоюванням бронзових медалей.

- Чи не було у Вас бажання увійти до структури "Локомотива"?
- Чесно кажучи, навіть не думав про це. На майбутній сезон ми планували підсилюватись, і в той же час будемо шукати додаткових спонсорів. Тому, я буду розглядати всі пропозиції, які надходять.

- Як у Вас складаються відносини з Комітетом жіночого футзалу та Комітетом з проведення змагань?
- Ми рідко спілкуємося, можливо варто це робити частіше і більше працювати спільно. Може, і чуток було б менше тоді. Я хочу не тільки зберегти жіночий футзал в Україні, як вид спорту, але і постаратися вивести його на рівень, який можна вже зараз спостерігати як у Європі, так і в Росії. Звичайно ж, це можна зробити тільки спільними зусиллями.

- Цього сезону з "Тесли", на жаль, жодна футзалістка не викликалась до табору національної збірної. Чи є перспектива у дівчат отримати найближчим часом виклик до табору збірної?
- Мені здається, що у наших дівчаток є всі шанси потрапити в збірну, але для цього потрібно ще попрацювати і набратися досвіду. У збірній потрібні не тільки індивідуально сильні гравці, але виконавці, що демонструють стабільно високий рівень гри, щоб було зрозуміло, що можна чекати і чого вимагати. Поки що стабільністю ми не відрізняємося, але перспективи, звичайно ж, є. У розмові з головним тренером збірної, Тарасом Шпичкою, проскакувала кандидатура Олени Лисенко, нашого голкіпера. Василь Сухомлинов бачить в ній перспективу стати свого роду Ігітою жіночого футзалу, адже Ігіта часто підключається п'ятим, як і наша Олена.

- Як Ви ставитесь до призначення Тараса Шпички тренером національної збірної?
- Тарас Олександрович - тренер "IMS-НУХТ", команди - чемпіона України, у нього є свого роду готове "портфоліо". Після переїзду Володимира Колка в Угорщину інших тренерів з такими регаліями у нашому жіночому футзалі немає. Тому, кандидатура Тараса Олександровича на даному етапі виглядає логічною, в іншому - час покаже. Я звик оцінювати роботу тільки за результатами. Бажаю Тарасові Олександровичу успіхів і терпіння на новій посаді.

- Скоро в нашому вітчизняному жіночому футзалі відбудеться дуже цікава та важлива подія: участь дівочої збірної України (WU-17) у "Турнірі розвитку УЄФА" в Іспанії. Ви трохи раніше казали, що плануєте створювати молодіжну команду. А чи є зараз у "Теслі" претендентки на поїздку в Іспанію?
- Наймолодшими гравцями "Тесли" є згадана мною Олена Лисенко та Інна Мугурдінова, обидві 1999 року народження, дуже перспективні, так само в команді "Tесла-2" я б відзначив Олександру Скібіну і Дарину Ткаченко, 2001 і 2002 р. н., обидві дуже перспективні, а досвід - справа наживна. Якщо тренер збірної вирішить викликати їх на склад, я зроблю максимальне сприяння.

- Як Ви оцінюєте шанси наших 17-річних дівчат на перемогу в "Турнірі розвитку УЄФА в Іспанії? Чи на цьому етапі перемога - не головне?
- Як я вже зазначав раніше, на відміну від чоловічого футзалу, є досить велика різниця у рівні українського жіночого футзалу, порівняно навіть з сусідніми країнами. На жаль, ми поки що виконуємо роль наздоганяючих, але я впевнений все можна змінити за пару-трійку років, при належній увазі і турботі, в тому числі з боку держави.

Прес-служба Асоціації футзалу України