Головна /
Євген Ривкін: Я вважаю Валерія Водяна своїм вчителем
22 липня в Одесі стартує один з найбільших в Україні передсезонних футзальних турнірів «Кубок Валерія Водяна», який цього літа зібрав представницький склад з 10-ти команд, що представляють Екстра-ліги, Першої ліги, кращі аматорські колективи з столиці південної Пальміри, а крім того, команду Молдови.
Провівши кадрову ротацію в міжсезоння, першу пробу пера в Одесі в рамках «Кубка Водяна» проведе і харківський «Локомотив». Про те, яке значення цього турніру надають в стані «залізничників», ексклюзивно для Sport.ua розповів головний тренер команди Євген Ривкін.
- Євгене Семеновичу, «Кубок Водяна» – це єдиний передсезонний турнір, в якому візьме участь «Локомотив». Не секрет, що Вас з Валерієм Івановичем Водяном пов'язують довгі дружні відносини. Наскільки для «залізничників» було важливо зіграти в турнірі на призи одного з найкращих тренерів в історії вітчизняного футзалу?
- Для початку слід зазначити, що мої стосунки з Валерієм Івановичем є не тільки дружніми – я вважаю його своїм вчителем у тренерській справі. Це дуже грамотна людина, яка навіть незважаючи на те, що зараз не веде активну роботу, постійно знаходиться в курсі подій і стежить за сучасними тенденціями розвитку як футзалу, так і футболу. Він дуже багато уваги приділяє аналізу ігор – тому спілкування з такою людиною дуже збагачує, і коли ми отримали запрошення взяти участь в цьому турнірі, ми однозначно для себе вирішили, що його треба прийняти. Це, в першу чергу, данина поваги Валерію Івановичу, який чимало зробив для становлення всього українського футзалу. Але і зазначу також, що у становленні команди «Локомотив» є і чимала його заслуга. Так що, ми з ентузіазмом їдемо на цей турнір, тим більше, що склад учасників в Одесі підібрався досить цікавий для передсезонної підготовки. Нам зіграти на «Кубку Водяна» буде дуже корисно.
- Що стосується складу учасників, неможливо не відзначити такий момент. Цей турнір проводиться вже не перший рік, і в попередні роки сама назва турніру було вище, ніж його спортивна складова – він був трошки містечковим. А ось зараз треба віддати належне організатором, зокрема, Ігорю Калініну – «Кубок Водяна» має дійсно високий рівень з солідними командами з Екстра-ліги, так і має статус міжнародного з повною підставою.
- Треба взагалі віддати належне Ігорю Михайловичу Калініну, тому що так історично склалося, що Одеса дала нашому українському футзалу таку команду, як «Локомотив», який потім став базовою командою для збірної України, і то, мабуть, був найкращий склад нашої збірної за всі часи. Гравці «Локомотива» потім пішли в різні клуби в чемпіонаті України, але як тільки вони збиралися разом у збірній України, національна команда домоглася своїх найвагоміших досягнень в історії нашого футзалу. Тому, ось цей крок, що в Одесі почав відроджуватися професіональний футзал, і те, що він почав відроджуватися ось так, саме з такого турніру, що проходить на призи Валерія Івановича Водяна, це дуже здорово.
- Чи можна вважати Валерія Івановича новатором футзалу, адже його ігрові ідеї тоді, в кінці 90-х, випереджали час?
- Можу сказати, що багато спілкуюся з Валерієм Івановичем. Часом навіть зараз речі, які я від нього чув відносно давно, проглядаються в командах, які домагаються великого результату і у футболі, і у футзалі. І якщо зіставити його бачення гри, його ідеї і те, що відбувається зараз, можу сказати, що та ж збірна Португалії, яка нещодавно виграла Євро, багато в чому застосовувала ігрові ідеї, які я чув від Валерія Івановича.
- Враховуючи ваші взаємини з Валерієм Івановичем, наскільки для «Локомотива» буде принципово виграти турнір, ще й отримати головний трофей з його рук?
- Дуже важко відповісти на це питання, тому що у мене будуть боротися дві абсолютно протилежні складові. По-перше, ми реально в міжсезоння оновили команду, і перебудовуватися потрібно буде вже по ходу гри. Як це все буде, покаже тільки гра. А для того, щоб давати результат, треба прибрати підготовчу складову. І це буде неправильно. З іншого боку, приїхати до Одеси і не поборотися за почесне звання переможця такого турніру, теж неправильно. Отримати приз з рук Валерія Івановича було б приємно, і про це будемо думати. У будь-якому разі, думаю, що наша участь в турнірі це буде вже данина поваги Валерію Івановичу. Тривалий час, в силу різних причин, ми не мали можливості приїхати, була форсована підготовка до ігор збірної, до Кубка УЄФА. Зараз у нас нормальна, спокійна підготовка, ми отримали можливість зіграти на турнірі в Одесі, і, не роздумуючи, їдемо у гості до Валерія Івановича.
- До речі, про гостей. На турнірі буде насичений графік, плануєте якось викроїти час, і сходити в гості до Валерія Івановича?
- З Валерієм Івановичем завжди приємно поспілкуватися. Тому, думаю, що обов'язково знайду можливість з ним десь поговорити, обговорити різні тенденції розвитку футзалу. Як бути поруч і не поговорити? Це буде неправильно.
Я ще ось ще про що хотів сказати. Про тренера судять по його вихованцям. Якщо ті хлопці, яких ми зараз називаємо нашими легендарними футболістами – Корідзе, Косенко, Безуглий, брати Москалюки, Кабаненко, багато інших, нехай пробачать мене ті, кого зараз не назвав, ми їх зараз і називаємо нашими легендами, то і тренер, який з ним працював, по праву може вважатися легендарною людиною.
- Зараз Валерій Іванович багато сил і здоров'я віддає своєму синові Ярославу, який робить успіхи не у футзалі, а у футболі.
- Повертаючись до плеяди наших футболістів, про яких я говорив, адже всі вони прийшли у футзал з великого футболу. Та школа, яку вони отримали у великому футболі, думаю, дала їм дуже багато. Для дітей цілком нормально, якщо в юному віці вони можуть взимку займатися футзалом, а влітку футболом. Це більш всебічний розвиток, краща фізична підготовка, а зі своєю спеціалізацією років в 16, думаю, хлопець сам визначиться.
- Якщо організаторам вдасться витримати рівень турніру, можна розраховувати, що «Локомотив» і в подальшому постійним учасником Кубка Водяна?
- Ми завжди готові! Якщо серйозно, просто зараз час такий, що на рік наперед загадувати складно. Як би там не було, я щиро бажаю цього турніру процвітання, щоб він з кожним роком зростав, збирав кращі команди не тільки з України, але і з інших країн.