Пропонуємо вашій увазі продовження теми про футзал на Сумщині, і в цьому матеріалі знайомство зблизька з командами, які готові прийняти участь в чемпіонаті України серед команд Другої ліги. Про сумські колективи в ексклюзивному інтерв’ю Асоціацій футзалу України розповіли представники команд, а про команду з Конотопа поточну інформацію надав голова Асоціації розвитку міні-футболу (футзалу) Сумщини Євген Петраков.

Михайло Жогло, заступник Генерального директора-головний енергетик підприємства «Guala Closures Ukraine», головний тренер команди «Технологія» (Суми): 

Михайло Жогло

- Михайле Михайловичу, перш за все, про витоки вашої команди, кого вона представляє.
- Раніше наше підприємство мало назву «Технологія», його й зараз всі знають під цією назвою. Але й воно зараз існує – в нас відбулося розділення напрямків з виробництва. І у «Guala Closures Ukraine» господарі італійці, а «Технологія» так і залишилась під поляками. Але наша команда, хоча і існує під патронатом  «Guala Closures Ukraine», так і залишилась під брендом «Технологія», це та назва, яка в неї існує вже років 10.

- Можливо, і інші види спорту розвиваються у вас на підприємстві?
- Футзал – це основний вид спорту. Тому що, ви знаєте, як воно буває – якщо керівник займається чи цікавиться чимось, то так воно і йде. У нас так вийшло, що наш керівник займався трошки футзалом, а більше футболом, тому й існує команда.

- Гравці команди – лише співробітники підприємства?
- Є і співробітники. Але починалось все, коли грали в команді лише співробітники. Це звична картина, а потім вже, по мірі того, як з’являються якісь успіхи і амбіції, залучаються люди зі сторони. Ми одразу почали грати в місцевих змаганнях, якихось там кубках, першостях, турнірах. У чемпіонаті міста почали грати ще коли не було в Сумах Асоціації футзалу, а змагання проводила Федерація футболу. Було таке, що й змінювалась назва – і «Технологія» була, і «Азарт». До речі, «Азарт» і зараз є, у нас відбувся розділ – в «Азарті» грають більш вікові люди, хоча вони й наші, категорія «40+», а вже молоді грають за «Технологію».

- Можете сказати, як Ви дізналися про те, що в цьому році започатковується турнір Другої ліги?
- Євген Петраков нас познайомив з віце-президентом Асоціації футзалу України Володимиром Гримайлом, так ми вперше почули, що може бути проведений такий турнір.  Нас одразу зацікавилася ця ідея, тому що на одному місті тупцювати не в моєму характері. Якщо хочеш чогось досягти, треба ставити якісь певні завдання вище, вище і вище.

- Яким чином укомплектована ваша команда? Чи достатньо там гравців, і чи є серед них молодь?
- В заявці у нас 18 гравців. У нас в команді є особливість. Люди працюють позмінно, і не завжди є можливість зібрати всіх. Але хто може, той завжди приходить, завжди знайде можливість прийти. 

Щодо молоді, то ми пішли ще далі. Ми залучаємо навіть школярів 16-17 років. Вони займаються в Дитячо-юнацькій спортивній школі, і ми залучаємо їх до своїх тренувань. Є в нас хлопці, які вже грають в Суперлізі, Вищій лізі чемпіонату міста за «Технологію». Цього року ми хочемо ще залучити молодь до команди, тому що минулого року спробували, чотири хлопці прийшли, потім їх залишилось двоє, а зараз вже лише один, тому що одного з них забрали до школи-інтернату полтавської «Ворскли». Досі за нього жалкую, дуже перспективний голкіпер. Але кістяк команди складають все ж таки досвідчені гравці. На молодь ми обов’язково маємо плани, але ж це – молодь. Заграє – не заграє. Середній вік досвідчених гравців десь біля 28-30-ти років

Відверто скажу, що коли молоді хлопці займаються футзалом, в мене до них з’являється повага. Він прийшов, займається, і його батьки спокійні за нього. На останньому тренуванні у нас було шість школярів, але тут ще необхідно, щоб наші плани співпадали з їхніми. В них школа, є свої тренування – ще й наші. Якщо це все ми поєднаємо, то ми завжди раді, що б з нами працювали молоді футболісти.

- Як в вашій команді поставлений тренувальний процес?
- Цього року - двічі на тиждень. Влітку в нас все йде через ігровий процес, приймаємо участь в різноманітних турнірах – команда є постійно існуючим механізмом. Тренуємося ми в Манежі банківської академії, і проблеми, де нам проводити тренування і ігри, немає.

- На місцевому рівні у команди є здобутки?
- Ми минулого року стали чемпіонами зимової першості, виграли Суперкубок, виграли Кубок області. Влітку стали третіми, взагалі ж, у всіх змаганнях, які є в місті, ми приймали участь, і достатньо успішно. Тому, приходячи до Другої ліги, у нас є бажання рухатись вперед. А спортивні завдання, вони такі ж, як і в керівництва – йти вперед і перемагати.

 

 

- Дуже важливий момент існування команди – матеріальне забезпечення.
- З цим – жодних проблем. У керівництва є розуміння важливості цієї справи, є підтримка, а без цього зараз ніяк.

- Матчі Другої ліги почнуться найближчого часу, а зараз команда грає в місцевих змаганнях?
- Обов’язково – кубок міста, чемпіонат міста. І тут я б хотів сказати окремо про керівника Асоціації розвитку міні-футболу (футзалу) Сумщини Євгена Петракова. Його команда змогла підняти сумський футзал на такий рівень, якого в області ніколи не було. Наразі в Суперлізі у нас грає 9 команд, і команди дуже сильні. Я тут нещодавно дивися матчі Першої ліги за участю «СумДУ», так, я вважаю, що наші команди з Суперліги могли б позмагатися з будь-якою з Першої ліги.

Представники команди «Сумихімпром-СДПУ» (Суми) - головний тренер Володимир Гладов та другий тренер Ігор Кравченко. 

Володимир Гладов та Ігор Кравченко 

- В назві вашої команди є частка «Сумихімпром». Який внесок цього підприємства, як спонсора команди?
Володимир Гладов: - «Сумихімпром» сплачує внесок за нашу участь в змаганнях, надає форму, м’ячі. У цього підприємства наразі не найкращі часи, але за 15 років нашої спільної праці з Ігорем, першим, хто нам допоміг, це «Сумихімпром» і наш вихованець Роман Миколайович Рябоконь. Він безпосередньо працює на заводі, і в силу своїх можливостей допомагає команді.

- Безпосередньо гравці – це студенти університету?
Ігор Кравченко: - Університет надає нам зал для тренування, і гравці навчаються в цьому учбовому закладі.
В.Г.: - Два-три гравці  є, які вже завершили навчання. У нас не має зараз змоги за рахунок можливості навчатися в вузі залучати футболістів. Тому, відбір до команди йде лише зі студентів, які самі вступили до університету. Один з найважливіших критеріїв – бажання вчитися та рухатися далі. За рахунок праці і стають футболістами. Ті, хто дуже хоче. Це вже з нашого досвіду роботи: хто хоче, той і досягає. А ми лише допомагаємо їм зростати. І головне, щоб людина розвивалась в університеті і як футболіст, і як особистість.

- За таких умов і обставин скільки існує ваша команда?
В.Г.:  Другий рік. Ми прагнемо грати в першості України серед студентів. А минулого року, порадившись з Романом Рябоконем, спробували свої сили в Кубку України. Дуже прикро поступилися команді «Промінь» (Житомир), а ще було прикрим, що вона потім знялася з кубку. Нам для хлопців, для розвитку команди так хотілося спробувати вийти далі, де нашим суперником був би київський «Епіцентр К3», а це вже більш вищий рівень.

- А чому цього року на приймали участь в Кубку України?
В.Г.: - У «Хімпрома» дуже важке становище. Зараз це не те підприємство, яке в минулі роки мало і баскетбольну, і волейбольну команди.

- Як ви сприйняли ідею організації  Асоціацією футзалу України змагань в Другій лізі?
В.Г.: - Ми давно розмовляли про участь в Першій лізі, але зараз ми її не витягнемо, а про Другу Роман Миколайович сказав: «Якщо в хлопців буде бажання, то зробимо все, що команда грала в ній».

- Скільки гравців зараз у команді?
В.Г.:  - Людей багато, але ви краще спитайте, гравців скільки? А це й покаже Друга ліга.
І.К.: - У нас зараз в команді велика зміна поколінь. Рік тому у нас було багато студентів п’ятого курсу, а зараз ми працюємо з першим курсом. Ми за 15 років вже звикли, що воно так є постійно, і розуміємо, що треба терпіти, працювати.

- А якщо у вас десь проскочить талановитий гравець, у нього є шлях йти далі?
І.К.:  - Ми тільки за. За багато років у нас стільки хлопців в команду «СумДУ» переходило. Були часи, щороку 1-2 переходило до «СумДУ».
В.Г.:  - В цій роздягальні у нас починається розмова не з того, яке ми посядемо місце, а скільки ми випустимо гравців. Ми їм так і кажемо: «За місце будемо відповідати ми, а ось, хто з вас підніметься вище – це вже залежить тільки від вашої праці».
І.К.: - Можна навіть порахувати. В Білорусі зараз Змисля, Мазний, Лісніченко, в «Кардиналі» Артем Фаренюк, в «ЛТК/ІнБев/НПУ» Віталій Дзюба, Юрій Савенко був у нас. Андрій Анцибор наш студент, лідер команди в Ромнах.
В.Г.: - Як би там не було, але ми будемо ставити завдання піднятися в Другій лізі якомога вище, через це гравці і мають зростати. Ще хочу сказати, що багато зараз гравців з сіл, з області, і ми бачимо, що вони хочуть вчитися грати в футзал. Бажаючих стільки, що ми розбиваємо їх на групи – вони і о пів на сьому приходять, і о восьмій. Коли програють, бува й плачуть разом. Але хочуть рости – і це головне.

Сергій Песоцький, головний тренер команди «СумДУ» зміг відповісти на питання про команду «СумДУ U-19» одразу після завершення матчу чемпіонату міста,  в якому ця команда грала проти першої команди «СумДУ» і поступилася в запеклій боротьбі 1:3. 

Сергій Песоцький

- Участь команди «СумДУ U-19» у Другій лізі – цілком реальний проект. У нас є футболісти, вони більше з великого футболу, але вони перспективні, і в зимовий період можна пограти та подивитися на них саме в футзалі. Я сподіваюсь, що в фінансовому плані керівництво університету піде на це. Команда «СумДУ U-19» – це майбутнє першої команди, а процес підготовки гравців для неї – це процес нешвидкий. Вони навчаються на першому-другому курсах, і їм треба приділяти увагу. Якщо наша зона Другої ліги буде з мінімальними фінансовими витратами, то, я думаю, все в нас вийде. 

 

 

Більшість гравців вступили до університету цього року, декілька гравців за віком проходить ще з минулого року. Вони зараз були задіяні в чемпіонаті U-19 Першої ліги великого футболу. Вони там непогано виступають. Це вихованці Ігумнова-старшого, і є ще декілька вихованців інших тренерів «Барси». Більше часу зараз цій команді приділяє Олександр Шуміло, а коли вже команда буде грати у Другій лізі, то її виставляти будуть Володимир Саєнко та Ярослав Песоцький.

На питання, пов’язані ще з одним потенційним учасником Другої ліги – командою з міста Конотоп, відповів керівник Асоціації розвитку міні-футболу (футзалу) Сумщини Євген Петраков. 

- Поки що не вирішене питання, яку буде мати назва команда з Конотопу, але всіма організаційними питаннями в ній займається відомий в минулому сумський футзаліст Едуард Ожог, бо він сам з Конотопа. У них було бажання заявитися одразу в Першу лігу, але там зовсім інші фінансові умови, тому зараз за підтримки місцевої влади гроші на цю команду виділяються.

- Чи є в Конотопі кадри відповідного рівня?
- У Конотопі завжди вистачало і футболістів, і футзалістів. Звідти і Андрій Пунько, звідти і Едик Ожог, щороку 2-3 футзалісти вступали до СумДУ. В місті є своя ДЮСШ, команда, яка постійно грає в чемпіонаті області з футболу. Цього року навіть двома командами грали в першості області.

- В яких умовах там грають у футзал?
- Я знаю, що там відремонтували шкільний зал, поклали новий паркет, а за розміром зал відповідає «Правилам гри у футзал». Тому, в Конотопі готові приймати матчі місцевої команди в чемпіонаті Другої ліги.

- Якась попередня історія є у цієї команди?
- За великим рахунком вона вибудовується з нуля. В чемпіонаті Сум команда з Конотопу не грала. Так, у великому футболі вони постійні учасники обласних змагань, а як буде з футзалом, багато чого залежить саме від організаторських здібностей Едуарда Ожога. Коли у змагання афіша «чемпіонат України», то цьому рівню треба відповідати. Треба, щоб зал був за всіма стандартами, табло, форма, м’ячі – це все тягне одне за одним. Чемпіонат міста чи району можна грати, умовно кажучи, навіть футбольним м’ячем, на рівні чемпіонату України вже треба грати за «Правилами гри у футзал».

- Підсумовуючи загалом тему команд Сумщини, таке питання. В Суперлізі міста грають 9 команд, але навіть і половина з них не виявила бажання грати в Другій лізі. Чому так?
- По-перше, у всіх різні фінансові можливості, різні амбіції. Є, наприклад, команда «Динамо», так в ній вікові гравці, і вона грає в чемпіонаті України серед ветеранів. Відповідно, в цій команді інші цілі. Є команда «Lex-VSK», вона постійно приймає участь у Всеукраїнському фіналі Аматорської футзальної ліги України. Але більшість команд так чи по-іншому прагнуть не зосереджуватися лише на місцевому рівні.

Прес-служба Асоціації футзалу України