Головна /
Віталій Дзюба: У збірну я їхав з задоволенням
Як відомо, нещодавно збірна України здобула перемогу на міжнародному турнірі "CFA International Futsal Tournament", який проходив у Китаї. У складі нашої збірної на цих змаганнях грав і капітан "ЛТК/ІнБев/НПУ" Віталій Дзюба, з яким прес-служба Асоціації футзалу України вирішила поспілкуватись і про турнір у Китаї, і про справи "ЛТК/ІнБев/НПУ" в Екстра-лізі.
- Віталіє, хоч після поїздки в Китай вже минув деякий час, і вже був зіграний один тур Екстра-ліги, але все-таки дозволь тебе привітати з перемогою збірної України на турнірі в Піднебесній. Які враження від турніру?
- Спасибі велике, враження тільки найкращі, дуже радий, що вдалося зіграти на турнірі за збірну своєї країни, та ще й зайняти там перше місце.
- Ти давно не викликався в збірну. Що змінилося за цей час в команді?
- Особливо нічого не змінилося, атмосфера, як була, так і залишилася на вищому рівні, з задоволенням їхав у розташування команди.
- Збірна України в Китаї була не в бойовому складі, оскільки Олександр Косенко дав можливість проявити себе новачкам. Як ти вважаєш, структура гри команди особливо не постраждала?
- Всі гравці, які приїхали в збірну, хотіли показати себе з кращого боку, і намагалися виконати те, що вимагав Олександр Петрович.
- Яка з трьох ігор була легкою, а яка - важким?
- Легких ігор зараз не буває, всі збірні вже навчилися грати, і прохідних ігор немає. Найважча була з В'єтнамом, тому що вона була першою. Десь було хвилювання, десь позначилася на нас велика різниця у часі, але ми розбирали цю команду, і, думаю, що перемогли заслужено. Дві інші команди розбирали безпосередньо вже по тих іграх, які вони грали на турнірі. Головне, що вдалося виграти всі три матчі.
- Як оціниш свою гру на турнірі в Китаї?
- Виходив на майданчик і намагався робити те, що просив тренер. Думаю, це непогано вийшло. Взагалі я самокритичний, злюся і лаю себе, якщо щось не виходить, але на турнірі обійшлося без цього, хоч і помилки, звичайно, були. Але, як кажуть, не помиляється той, хто нічого не робить. Головне, щоб я з тих помилок зробив правильні висновки, а ті моменти, які були хороші, і надалі у мене з'являлись.
- Твій колишній одноклубник по "ЛТК/ІнБев/НПУ", Максим Мануйленко, в інтерв'ю сказав, що ти добре зіграв у Китаї.
- Мені це приємно, добре що він стежив за грою збірної, і за моєю грою особисто. Ми з ним після кожної гри спілкувалися, і він мене вітав.
- Тим не менш, скоро вам на один день доведеться забути про дружні стосунки, оскільки будете грати один проти одного.
- У нас з ним хороші дружні стосунки, але на паркеті друзів немає. Кожен буде виходити і виконувати завдання команди. Ця гра буде важливою для обох команд, можна сказати - гра за шість очок. Ми зробили висновки з поразки в першому колі, і будемо їхати в Рівне тільки за перемогою.
- Скажи, чому, на твій погляд, "ЛТК/ІнБев/НПУ" показує не завжди ті результати, яких від команди чекають вболівальники?
- Команда молода, нестабільна, не завжди виходить те що, задумали. Але я вірю в свою команду, вірю в своїх партнерів, що скоро прийде хороша гра і перемоги, тому що ми працюємо у правильному напрямку.
- Останнім часом у "ЛТК/ІнБев/НПУ" пішла така цікава тенденція. Ще нещодавно на провідних ролях були хлопці з Амвросіївки, хоча зараз ще залишився Роман Цапов. Зараз на провідні позиції виходять хлопці з Енергодара. А ще команду починають поповнювати талановиті хлопці з Конотопа. Першим був ти, потім прийшов Денис Зеленкевич, і ось влітку - Богдан Паламарчук. У чому секрет такого зльоту конотопської футзальної школи?
- При всьому цьому в нас були різні дитячі тренери. Ніякого секрету немає. В команду може приїхати молодий хлопець з будь-якого міста, і не важливо, буде це Амвросіївка, Енергодар або Конотоп. Якщо у ньому щось побачать, його візьмуть в команду.
- До речі, зараз у чемпіонаті України серед команд Другої ліги буде виступати конотопський "Локомотив". Будеш стежити за виступами команди з рідного міста?
- Звичайно, там грають всі мої знайомі, мій брат, залишається побажати тільки удачі їм!
Прес-служба Асоціації футзалу України
Фото Ігоря Супкарьова