Пропонуємо Вашій увазі коментарі головних тренерів «Локомотива» та «Юні-Ламана» - Євгена Ривкіна та Сергія Бутенка – після матчу 2-го туру чемпіонату України.

Євген Ривкін, головний тренер МФК «Локомотив» (Харків):

- Результат є, і на даний момент це основне. Перший тайм було досить важко зробити так, щоб хлопці грали в той футзал, в який вони можуть грати. Може, думки у когось були в Колумбії, може, думки були про щось інше, але розраховували, напевно, що ми їх легко візьмемо. Насправді ж, суперник чинив опір – ми за цей матч пропустили дуже багато. Для мене це основний показник – три пропущених м'ячі, і треба багато працювати над грою в обороні. Все-таки, як я і прогнозував, помітно, що команда зараз трошки інша, і ось ті результати, які були спочатку, були в основному більше емоційні. Зараз же пішла рутинна робота, і помітні ті огріхи, які у нас є. Ну, нічого, будемо працювати.

- Як буде працювати з командою в найближчі півтора місяця?
- Чесно? Не знаю. У мене залишається лише 7 осіб, і що з ними робити, я не знаю. Поки що. Подумаймо ще.

- Зрозумівши, що суперника не обіграти малою кров'ю, щось говорили своїй команді в перерві?
- Так, але скажу, що зараз ситуація така, що хлопці, напевно, зрозуміли без моїх слів. Зараз дійсно дуже важко мотивувати хлопців – є така проблемка. І, звичайно ж, хлопцям треба подякувати за те, що вони трішечки стрепенулися і зрозуміли, що з будь-якою командою на майданчику потрібно грати. І другий тайм ми вже побачили елементи футзалу, в який може грати «Локомотив». Але повторюся. Кінцівка – це показник нашої готовності. Замість того, щоб забити м'яч у чужі ворота, ми пропускаємо в свої. Такого в «Локомотиві» бути не повинно.

Сергій Бутенко, головний тренер МФК «Юні-Ламан» (Чорноморськ):

- Вважаю, що не виконали ту установку, яку я хотів. Але основне це те, що поки що команда не готова до Екстра-лізі грати без власних помилок. Тобто, одна справа - помилка, що допускається при грі суперника, а інше, коли люди самі, на рівному місці, допускають помилки. Це основне, над чим нам треба працювати. В психологічному плані люди затиснуті, може, впевненості немає... З іншого боку, дебютанти – більшість гравців грає у футзал другий, максимум, третій рік. Просто по наростаючій швидко пішли – чемпіонат міста, Перша ліга та Екстра-ліга. Тому, я вважаю, що все закономірно.

- Напевно, показовим став другий тайм – в першому таймі ще трималися, а в другому надломилося трохи.
- Не те, щоб надломилося. Суперник – майстерна команда. Я кажу своїм після перерви: «Не допускайте помилок». А ми одразу ж дві помилки допускаємо, і рахунок стає 5:2. І вже все! Коли однакові за класом команди, ще можна підняти голову, повернутися в гру. Але, коли тут прогалини і в індивідуальній майстерності, і в командній грі – що тут можна сказати?

- Неможливо не запитати про заміни воротарів. Це навіть не хокей, а гандбол, напевно. Чим це обумовлено?
- Це зумовлено тим, що ще працюючи в Росії, ми намагалися це робити. І не просто це робили, там приїжджала група з Липецька, і вони аналізували зосередженість, концентрацію воротарів. І вони ще тоді дали рекомендацію, але зрозуміло, що для всіх це не зрозуміло, як у свій час була чужа і гра в три четвірки. Ніхто це не сприймає, але те, що це дає воротареві можливість бути у свій відрізок постійно мобілізованим і сконцентрованим, це однозначно.

За матеріалами сайту Sport.ua