У середу, 26 жовтня, на запитання журналістів та читачів Sport.ua відповів голова Комітету національних збірних України з футзалу Андрій Новіков.

— Читачі цікавляться, наскільки Ви уповноважені говорити про збірну? Могли б сказати про функції Комітету національний футзальних збірних?
— По-перше, я особисто не висував свою кандидатуру, це було колегіальне рішення Асоціації. Влітку 2014 року, коли «Єнакієвець» припинив існування, мені запропонували очолити Комітет, залишитися у футзалі. Я був вдячний Асоціації, керівництву, Виконкому за те, що це запропонували. Що стосується моїх футбольних навичок, ліцензії і так далі, щоб бути головою Комітету, не обов'язково бути спортсменом, тренером. Я більше керманич. Зрозуміло, що я більше функціонер, ніж футболіст чи тренер. Керувати, організовувати процеси досвід великий, тому мені зробили пропозицію, причому голосували за мою кандидатуру одноголосно. Це була велика честь, і я її прийняв, зібрав команду в Комітет.

— Які завдання Асоціація поклала на цей комітет? Напевно, питання, пов'язані з організацією життєдіяльності збірної?
— Так. Зі свого 14-річного досвіду роботи скажу, що це і організація, і медичне обслуговування, і логістичні моменти: як краще прилетіти, поселитись, де, як, за який період. В Україні комунікації залишилися у всіх областях. Спортивний авторитет все-таки присутній, який допомагав у вирішенні питань на рівні тих же губернаторів, Міністерства спорту, щоб комунікації більш гладко проходили. Ми знаємо, що не завжди одразу виходить.

— У комітеті футболу свої завдання ставляться, у футзальному — трохи інші...
— Різні функції. У нас у Комітеті є Косенко, Власенко, кожен відповідає за своє. Косенко відповідає за підбір гравців, головний тренер, він конкретно формує команду. Зараз у «молодіжну» запросили Одегова, він теж увійшов у Комітет. До них же немає претензій, що вони не футбольні, що у них немає ліцензій.

— Читач пише: «Як Асоціація футзалу оцінює виступи збірної України? Як на мене, провал». Наш виліт в 1/8 фіналу можна назвати цим сильним словом «провал»? Або більше підходять якісь інші формулювання? Невдача, наприклад...
— Завжди виграє команда, програє тренер. Я дивився питання, що Косенко у всьому винен. А чого ми очікували? Так, ми ставили завдання вийти в півфінал.

— Я з багатьма спілкувався, була відверта думка, що нам далі 1/8 буде дуже складно вийти...
— Правильно. Завдання ставили зухвале — вийти в півфінал, обіграти Аргентину, поборотися з італійцями (як виявилося, з Єгиптом треба було боротися, а не з Італією) і потрапити в півфінал. Вважай, провал. Почну з офіційної частини. Виконкому Асоціації за результатами виступів ще не було. Виконком прийме рішення — задовільний, провал, крах або позитивний виступ. Пан Владико буде присутнім на Виконкомі ФФУ, де ми теж підняли питання щодо звіту виступів на чемпіонаті, він ще не відбувся. Офіційно визнання провалу або удачі немає. Моя думка: я теж очікував більшого, хотілося більшого, але тут багато факторів. Як завжди, все починається з фінансів. Чемпіонат світу в Колумбії, враховуючи те, що побували на багатьох європейських і світових першостях, набагато нижче середнього рівня вийшов з точки зору організації. Плюс чемпіонат світу змістили ближче до літа на прохання бразильців, колумбійців, у яких в розпалі чемпіонати. На чемпіонатах світу гравці індивідуально сильні, які завжди переграють суперника один в один. Ми брали тим, що у нас командний дух і фізика. А фізику ми ще не набрали, було всього два тури. Краще запросити Олександра Косенка, який розповість тонкощі, чого там не вистачило. Я, як функціонер, розумію, що ми перед поїздкою організували спаринги з італійцями, колумбійцями...

— З точки зору організації питань не було ніяких. Спарингами забезпечені, завчасно прибули...
— Знайшли фінансування для того, щоб не за день до гри приїхати.

— Наскільки я знаю, приїзд за чотири дні йде за рахунок ФІФА. А до цього прилітай хоч за півроку і живи там, так?
— Так. Ресурси знайшли, щоб виконати всі. Була проблема, просиділи у Франкфурті тривалий час. Але це проблема міжнародного значення — заблокували аеропорт. Можна вважати, що і це позначилося. Але десять днів минуло.

— Зазвичай Виконкоми дають оцінку — задовільно або незадовільно...
— Я думаю, що визнають результат задовільним. З групи ми вийшли.

— Все пізнається в порівнянні. У 2008 році другий груповий етап, чотири роки тому до чвертьфіналу дійшли. Тут 1/8 — вже крок назад. Чому збірна слабо зіграла з Мозамбіком? Бразилія апріорі не обговорювалася, ми заздалегідь програли цей матч, ще до поїздки. Хоча бачимо, що футболісти старалися...
— Президент у неформальній бесіді футболістам говорив: «Один раз напружилися, бразильців накрили — і пішли!». Вийшло, що натхнення президента зіграли велику роль. Кращий матч — це дійсно перша гра з бразильцями. Він вийшов не таким, що ми відсиджувалися в обороні, а створили багато моментів, часто били по воротиах. Трошки нам не щастило, але саме по самовіддачі гра була кращою.

— Чисто зовні з Мозамбіком збірна не виглядала такою яскравою, як ми хотіли б? Зав'язалася боротьба, нерви якісь пішли...
— У главу кута ставилася перемога. Чому так вийшло — не можу сказати. Не було сумніву в тому, що ми візьмемо необхідні три очки. Чому вони далися такою ціною? Це буде звіт Косенка, будемо йому теж ставити ці питання.

— Багато говорили, що вирішальним буде матч з Аргентиною. Тобто, вся підготовка, напевно, повинна була бути побудована так, щоб наша збірна набрала саме до матчу з Аргентиною. Але цього не вийшло...
— Чому не вийшло? Не вистачило саме функціональної підготовки, часу. Футболісти після зборів ще не набрали такого спортивного тонусу, щоб весь матч відіграти. Не було ж установки утримувати рахунок. Аргентина пресингує, ми не можемо вийти з-під пресингу, перейшли на закиди, довгі передачі. Білоцерківець зачепитися не може, нічого не виходить, весь час на відбій, на відбій. Так, звичайно, Іваняк відбивав усе, що міг. Думаєш, а чому Женя не вийшов з воріт, а стояв на лінії? Він весь час так робить.

— Більшу частину часу матчу з Аргентиною наша команда грала без м'яча. Ви погодитеся з тим, що ми в цьому матчі могли не програти, але і виграти ми його не могли?
— Не було моментів, щоб ми могли сказати, що нам не пощастило або ще що-небудь. Не було установки грати на відбій. Аргентина реально виглядала сильніше, як потім виявилося, чемпіон світу.

— Індивідуально там сильні футболісти, вони в чемпіонатах Іспанії, Італії грають...
— У нас теж за рахунок індивідуалізму. Петро Шотурма вискочив, буквально перед чемпіонатом зламався, вже на тренуванні.

— Задоволені тим, як була укомплектована збірна України? Всі найсильніші поїхали?
— Я читав питання, там було каверзне питання про те, що для потрапляння в збірну потрібно внести певну суму грошей. Якщо б це вирішувалося таким чином, то точно Свиридов і Рось поїхали б на матч з Аргентиною.

— Як виявилося, була така практика. Читач же пише «Продовжується практика — для потрапляння в збірну потрібно внести певну суму грошей?». «Триває» — виходить, вона була раніше?
— Я не буду це обговорювати. По-перше, я не був головою Комітету. Я не давав, не брав, тому не про мене.

Свиридов, Рось — не чужі мені футболісти, близькі. Рось повернувся в Україну, дзвонив мені і казав: «Допоможіть з клубом, хочу повернутися в Україну, хочу спробувати грати у збірній». Влітку Косенко відвідував навчально-тренувальні збори клубів, був на спарингах, на турнірах в Одесі і так далі. Тобто, він зміг подивитися гравців, їх функціональний стан, тонус, грубо кажучи, до чемпіонату. Два тури чемпіонату недостатньо, щоб зрозуміти, що на сьогодні, наприклад, Сорокін краще Рося. По тому, як грався минулий сезон, розуміємо, чого від футболістів можна чекати. Те, що чемпіонат зрушили з листопада-грудня на жовтень, звичайно, зіграло негативну роль.

— Виходить, що Олександр Косенко орієнтувався на тих футболістів, з якими він працював...
— Так. Але вийшло, що Микола Білоцерківець ще не до кінця готовий. Шотурма зламався.

— Борсук нічим не допоміг на цьому турнірі. Багато висловлюють спірна думка, особливо по цій кандидатурі. Я, напевно, з ними погоджуся. Хлопець з пляжного футболу...
— Я не у клубі, я зараз у комітеті. Є Косенко, Легчанов, які формують команду. У них бачення функцій футболістів на полі, тактика. Може бути хороший футболіст, але під нього треба щось ламати, а у нього своя схема, структура гри. Чому Рось, Свиридов? Рось тільки приїхав з білоруського чемпіонату, у Косенка ще не було часу подивитися на нього. А спогади про те, як було на студентському чемпіонаті в Антекері, де Рось не показав того, що від нього очікував Косенко, залишилися. Не подивився футболіста, але спогади, цей негативний момент у файлах головного мозку є. Все ж у комплексі розглядається. У Свиридова, я знаю, була травма. Може бути, він до того часу ще не набрав. Це я про двох футболістів кажу. У нас були зустрічі, було 40, 30, 25 футболістів, але потім же потрібно давати дані. Чемпіонат почався, а ми вже повинні були оформляти візи, подавати розширений список і так далі. Отримувати візи потрібно за місяць. У нас чемпіонат ще не почався, а ми вже повинні подати списки. Чемпіонат стартував 11 числа, а ми, якщо я не помиляюся, в перших числах серпня взяли кінцеве рішення за складом, тому що потрібно було подати дані паспорту.

— На жаль, виходить, що одна з причин — немає можливості оформляти 20 віз, а потім когось відсіювати в останній момент. Складний цей організаційний момент. Чи бачите Ви гравців, які можуть грати в інших чемпіонатах? У Білорусі, в Польщі. Бондар виблискує там, десятки голів забиває...
— Є головний тренер, його помічник, які комплектують потенційних членів збірної команди. Нав'язувати свою думку, якщо б це практикувалося — було б неправильно. Я цього не робив ніколи в клубі, і зараз теж не роблю. Бачу? Зараз у нас є в планах спробувати збірну №2, поки є час. Ми хочемо розвести. В одну збірну Рося, Разуванова зараз підтягнути, який випав з обойми, все-таки він молодий, перспективний гравець. Із закордонних чемпіонатів Валенка ми брали з собою. За Польщі, Білорусі...

— У Польщі зараз взагалі сім чоловік грає...
— Та й у Білорусі достатня кількість. Я голова комітету, я не буду нав'язувати Косенкові когось. У Олександра Петровича більше бажання залучати до збірної гравців, які виступають в чемпіонаті України.

— Той же Разуванов в сильному чемпіонаті грає все-таки...
— Так, тому хочемо зараз спробувати.

— У нас зараз не такий час, щоб наші у сильних чемпіонатах грали, це штучний товар...
— Так. Те ж саме легіонери. Я не знаю, як ставляться поляки, білоруси, але спаринги, які не в вікнах УЄФА або ФІФА, підтягнути того ж Разуванова... Виходить, що ми можемо подивитися, який Разуванов, тільки в офіційному матчі, а це не завжди зручно. З тими, хто в Україні, ми можемо самі лавірувати часом і десь спробувати подивитися якийсь спаринг, турнір, щоб подивитися футболістів. А там це не вийде, просто не викличуть.

— За кордоном викликати — це все по годинах регламентовано...
— По годинах, плюс це фінанси, перельоти. Ставлять жорсткий час, що це не на поїзді відправити, доводиться його відправляти на літаку.

— Користувач нашого сайту пише: «Чи не час відправити головного тренера у відставку? По суті, за його спиною як тренера перемог не так багато, хай набереться досвіду, а потім вже тренує. Авантюрно виглядало призначення. Можна залучити іноземних фахівців?». Все-таки, за два з половиною роки він набрався досвіду: і життєвого, і роботи зі збірною. Недоліки були, звичайно, якісь є...
— Я не буду піднімати питання про недовіру до Косенка. Ми будемо продовжувати працювати з Олександром Петровичем. Обирався він колегіально. Я читав питання про кумівство. Не так багато заслужених майстрів спорту, у нього є ліцензія, освіта, причому червоний диплом, червоний атестат.

— Він вчиться постійно...
— Так. Висувати зараз питання про зняття... Я можу розглядати, що у «Єнакієвці» винен тренер, треба змінювати його. Десять перемог — красень. Тільки програли — все, тренер поганий, треба його знімати. Тут же стоїть питання альтернативи. На кого поміняємо тренера?

— Залучимо іноземного фахівця...
— Добре, іноземний фахівець. Давайте створимо фонд на запрошення іноземного фахівця. Іноземний фахівець — це п'ять тисяч доларів або євро в місяць як мінімум. На місяць запросити, щоб він провів турнір — це неправильно. Потрібно, щоб він попрацював сезон зі збірною. Сезон — це буде 60 тисяч євро. Я не хочу озвучувати, але сума, яку ми отримали за чемпіонат світу в Колумбії набагато менше.

— Ця сума була в пресі — 40 тисяч доларів. Збірна України їх як учасник отримала. І отримала їх Федерація футболу України, правильно?
— Так. 40 тисяч на всю збірну або ми візьмемо одного іноземного фахівця, який до того ж скаже, що буде раз на тиждень літати додому, тому в нього ще рейси? Або привезе сюди сім'ю і скаже йому зняти житло в Києві, та ще й який-небудь пентхаус. Тут все впирається в фінанси. Знайдіть нам 100 тисяч на рік — ми запросимо. Кого?

— Марка Кармона, який пішов з «Барселони». Він зараз вільний. До речі, ще він не дасть ніякої гарантії. Наприклад, у збірної Угорщини, яку ми перемагаємо, Сіто Рівера вже три роки керує. Я нещодавно був на турнірі в Гуменне, розмовляв з керівниками. Поляки категорично сказали, що вони будуть тільки зі своїми. Своїх тренерів треба ростити, іноземці жодних гарантій не дають. Плюс фінанси...
— Мені от цікаво, чому читачі запитують про натуралізацію іспанців, бразильців?

Закінчення частини 1

За матеріалами сайту Sport.ua