Довгий час ми чекали на те, щоб українські футзалісти грали у таких престижних чемпіонатах, як італійська Серія А чи іспанська ЛНФС. Раніше наших представників в еліті європейського футзалу не було. Але ми маємо небезпідставну надію на те, що незабаром представники українського футзалу все-таки з'являться у топ-клубах Європи. Навіть більше - вони вже з'являються! Знайомтесь: Олександр Пархоменко. Львів'янин 1997 року нарождення (зараз йому 18 років), який наразі грає у молодіжному складі найтитулованішої команди Іспанії – «Мовістар Інтера». Звісно, ми не могли не скористатися можливістю познайомити українську футзальну спільноту з нашим легіонером у Іспанії.

- Олександре, як вийшло так, що нікому не відомий хлопець з України опинився у другій команді одного з найтитулованіших футзальних клубів світу?
- Ніколи не задумувався над цим питанням. Мабуть, через те, що я в Україні жив тільки до трьох років, і ніколи не грав за українську команду.

- Тобто, коли тобі було три роки, батьки переїхали до Іспанії?
- Батько переїхав до Іспанії, коли я тільки народився, щоб заробити трохи грошей для сім'ї. Ми з мамою та братом переїхали до Іспанії у 2001-му році, коли мені було три роки.

- Коли у твоєму житті з'явився футзал?
- Я почав грати у великий футбол з трьох років, перейшов в футзал коли мені було дванадцять.

- У якій команді ти почав робити свої перші футзальні кроки?
- Одразу в «Мовістар Інтері». Спочатку я хотів тільки декілька тренувань провести з ними, але помітив що мені добре гралось, і мені стало дуже цікаво грати у футзал.

- Чи допомогло тобі те, що перед цим ти встиг пройти школу великого футболу?
- Так, мабуть, фізична підготовка великого футболу допомогла. Але є велика різниця між цими видами спорту, і був трохи важкий перехід.

- А чому ти вирішив переключитись на футзал, а не продовжив займатись великим футболом?
- Футзал, як для мене, цікавіший, ніж великий футбол. Гравці постійно рухаються, гра дуже швидка і технічна. Футзал, мабуть, більше підходить для мого стиля гри.

- Ти вже доріс до другої команди «Інтера». Як взагалі проходило твоє зростання у клубній Академії?
- Були досить важкі моменти, коли мені було чотирнадцять, я майже не грав у матчах. Може, по три-чотири хвилини. Партнери по команді грали на вищому рівні, ніж я. На кожному тренуванні старався покращити свою гру. І зараз я один з єдиних, з тієї команди, що дійшов до «молодіжки».

- Був жорсткий відбір?
- Так, після кожного сезону важко лишитись у команді. Весь час багато гравців хочуть потрапити у клуб і грати замість тебе.

- Якої думки про тебе тренери «молодіжки»?
- Наступного сезону новий тренер буде – Альберто Рікер, чемпіон світу зі збірною Іспанії. Сподіваюсь, що з його досвідом зможемо стати однією із найкращих команд нашої ліги.

- Розкажи, будь ласка, як взагалі побудована структура розвитку дитячо-юнацького та молодіжного футзалу?
- Про наш клуб чи загально?

- І про «Інтер», і взагалі.
- У кожній області є своя організація, майже всі мають змагання між командами у вікових категоріях. Ліга триває з вересня до квітня приблизно, потім чемпіони кожної області грають між собою чемпіонат Іспанії. Така система є до 19 років, потім гравці переходять грати зі старшими, у старших лігах.

- У яких вікових категоріях проходять змагання?
- До 19, до 16, до 13, до 11, до 9 – у цих вікових категоріях є змагання. Але зараз не можу детально сказати, як вони організовані.

- Як виглядає молодіжна структура «Інтера»?
- У «Інтера» є декілька команд в кожній категорії. Наприклад, у категорії до 19 років є 4 команди: «Інтер А» (там я грав цього сезону), «Інтер Б» і так далі. І так у кожній категорії: до 16, до 13, до 11.

- Відомо, що у Іспанії є така традиція: коли проходить «Фінал восьми» Кубку Іспанії, то дитячі команди клубів-фіналістів розігрують Мінікопу. Тобі доводилося брати участь у Мінікопі?
- Ні, в ній грають команди до тринадцяти років, і та традиція розпочалась коли мені вже було чотирнадцять.

- А які взагалі у тебе трофеї були з дитячо-юнацькими командами «Інтера»?
- Минулого літа виграли турнір в італійському Монтесільвано. А до того зайняли друге місце декілька разів у лізі.

- Чому не вдавалося ставати чемпіонами?
- В нас завжди складна ситуація в лігах, кожного року тих гравців, що більше виділяються в своїх командах, починають викликати на тренування та матчі старших команд.

- У юнацьких чемпіонатах фаворити ті ж самі, що і у дорослому футзалі – «Мовістар Інтер», «Барселона» та «Ель-Посо»?
- Так, останні роки, мабуть, «Барселона» і «Ель Посо» мають вищий рівень ніж ми в юнацьких командах.

- Скажи, тебе вже підключають до тренувань з основною командою?
- Декілька разів викликали на тренування цього сезону, навіть на товариський матч.

- І які були враження від того факту, що ти тренувався та грав у одній команді з такими зірками, як Ортіс, Рівільйос, Рікардіньо, Кардинал, який нещодавно перейшов у «Ель-Посо»?
- То була одна з моїх мрій з того часу, як я почав грати у футзал. Просто чудово, грати в одній команді з найкращими гравцями світу.

- Як тебе прийняли у основний команді?
- Дуже добре, допомагали і вчили всьому, що треба було. Особливо Луіс Амадо та Умберто, маю дуже хороші дружні стосунки з ними.

- З кимось з зірок встиг здружитись?
- З Умберто деколи переписуюсь, він трохи російською розмовляє.

- Чи була розмова з Хесусом Веласко?
- Зараз згадую те що він мені сказав перед першим матчем: «Грай як вмієш, не бійся помилки, бо то, основна причина самої помилки, і не переставай працювати на команду, то найголовніше в футзалі». Напевно, ніколи не забуду ті слова.

- Чи розраховують на тебе вже у найближчому майбутньому як на гравця основної команди?
- Зараз ні, але сподіваюсь, що протягом наступного сезону зможу допомогти їм своєю грою.

- Не можу не спитати тебе про український футзал. Чи слідкуєш ти за ним?
- Так, дивлюсь усі матчі нашої збірної, і також матчі Екстра-ліги.

- За ким слідкуєш у Екстра-лізі?
- Більш за все - за «Енергією», бо я сам зі Львова, і за харківським «Локомотивом».

- Що можеш сказати про цьогорічне чемпіонство львівської команди?
- Дуже цікава фінальна серія, обидві команди показали дуже високий рівень гри. І я, звичайно, задоволений чемпіонством команди з мого рідного міста.

- До речі, що скажеш стосовно жеребкування Кубка УЄФА. Що скажеш стосовно жеребкування для «Енергії»?
- Французький «Кремлін-Бісетр Юнайтед» грав  минулому сезоні проти «Інтера», команда фізична і добре обороняється, решта команд мені не знайомі, лише знаю трохи про угорський «Раба ЕТО Дьйор». Там декілька іспанців, один з них - мій колишній партнер по команді Серхіо Солано. Я думаю, що «Енергія» може досягти перемоги і пройти до Елітного раунду та «Фіналу чотирьох».

- І останнє питання. Олександре, ти наразі внесений у розширений список потенційних кандидатів до молодіжної збірної України. Чи є у тебе мрія зіграти за українську збірну?
- Звичайно! Я народився в Україні, і для мене була би велика честь грати за збірну рідної країни.

- Чи посприяє цьому перспектива заграти у основному складі найтитулованішої команди Іспанії?
- Я думаю, що тренери будуть більше звертати увагу на гру, ніж на команду, в якій я граю.

Артем Терентьєв, прес-служба Асоціації футзалу України