Універсал «Продексіма» та збірної Грузії Роніньо в інтерв’ю прес-службі Асоціації футзалу України підбив підсумки виступу херсонської команди у регулярній частині сезону Favbet Екстра-ліги та Лізі чемпіонів, розповів про грузинський період кар’єри, досвід у складі національної збірної цієї країни та багато іншого.

– Як проводите час на карантині?

– Кожного дня ми з дружиною прокидаємося о дев’ятій ранку. Потім снідаємо та йдемо гуляти на свіжому повітрі, і, скориставшись тим, що вийшли на вулицю – купуємо їжу у крамниці. Під час повернення додому – проводимо тренування, яке триває годину або півтори. Після цього у нас є вільний час, щоб поговорити з бразильськими та грузинськими родичами, а пізніше ввечері – переглянути серіали або фільми.

– Наскільки зараз вдається підтримувати форму?

– Залишатися у стовідсоткових кодинціях під час карантину неможливо, однак, як я вже зазначав, роблю все можливе, щоб повністю не втратити свою форму. Сподіваюся, що незабаром все буде добре.

– Як оціните регулярну частину сезону для «Продексіма»?

– Без сумніву, вона є чи не найкращою в історії клубу. Ми провели багато матчів на високому рівні, і не поступилися у жодному поєдинку регулярного чемпіонату. Це командна робота, і велика концентрація на завданнях, які поставлені перед «Продексімом».

– Напередодні карантину команда вперше за довгий час двічі зіграла внічию. І якщо у двоматчевому протистоянні з ФК «SKIDKA» такий результат команду влаштував, то у Рівному ви вирвали нічию на останній секунді поєдинку регулярного чемпіонату. Як вважаєте, це розслабленість або невеликий спад?

– Ми не розслабляємося ніколи, і завжди хочемо перемагати! Однак, того дня команда не досягла успіху. Це футзал. Все може статися.

– Перейдемо до теми Ліги чемпіонів. Чи можете сказати, що у цьому сезоні виступ «Продексіма» під орудою Хаві Родрігеса став найкращим в історії команди?

– Цей сезон у Лізі чемпіонів – найкращий в історії «Продексіма». Хаві є тренером, який завжди мотивував нас, і продемонстрував, що ми можемо грати проти будь-якої команди. За свою кар'єру я неодноразово брав участь у Лізі чемпіонів. У складі грузинської «Іберії Стар» мені вдалося дійти до Фіналу Чотирьох. Цей сезон – ще одна приємна сторінка у моєму єврокубковому досвіді.

– Ви протистояли двом ТОР-суперникам: «Бенфіці» та «Барселоні». З ким було Важче грати?

– На мою думку, важчим видався поєдинок проти «Бенфіки». Вважаю так, оскільки він став початком шляху у цьогорічному розіграші Ліги чемпіонів. Дебют завжди є доволі складним, тим більше, коли мова йде про таку сильну команду як «Бенфіка».

– Через деякий час після матчу з «Продексімом» серйозної травми зазнав Феррао. Як вважаєте: «Барселона» з ним і без нього – це дві різні команди?

– Звичайно. Ситуація змінюється, коли Феррао перебуває на майданчику. Він найкращий стовп у світовому футзалі та один з найкращих виконавців загалом. Однак, у «Барселоні» є й інші чудові гравці, які можуть давати результат.

– У Favbet Екстра-лізі Ви є єдиним легіонером. Вам найкраще за всіх іноземців вдалося адаптуватися до українського футзалу?

– Спочатку мені було важко адаптуватися в Україні. Раніше я провів два сезони в «Урагані», а також, коли виступав за команду «Іберія Стар» – звик грати на літніх турнірах у Львові. Це стало неабиякою допомогою у тому, аби краще познайомитися з українським футзалом. Ось такі кроки до адаптації.

– Як вважаєте, що з року в рік не вдаєтся «Продексіму» у Кубку України?

– Навіть не знаю. Складно відповісти. Можу сказати, що ми завжди дуже старанно працюємо, аби здобути всі можливі трофеї. Цьогоріч «Продексім» кваліфікувався до Фіналу Чотирьох Кубка України, і команда зробить все можливе, щоб його завоювати.

– У період з 2012 по 2014 роки Ви виступали за «Ураган», завоювавши у складі івано-франківського клубу срібні та бронзові медалі чемпіонату. Як вважаєте, з того моменту, і до Вашого повернення у «Продексім», наскільки змінилася Favbet Екстра-ліга?

– У 2012-2014 роках чемпіонат був сильнішим, ніж сьогодні. Знову ж таки, було більше легіонерів. Також відзначу, що нині багато сильних українських виконавців грають у чемпіонатах сусідніх країн.

– Грузія стала першою країною, до якої Ви переїхали після Бразилії. Наскільки важко було звикнути до зовсім іншого менталітету?

– Зізнаюся, спочатку було трохи важкувато через іншу кухню, холодний клімат та дуже складну мову. Вдячний моїм бразильським друзям, які грали у команді та допомогли полегшити адаптацію. Потім я зустрів свою дорогоцінну дружину, і все стало простішим.

– У чемпіонаті Грузії Ви ставали найкращим бомбардиром. Наскільки змінилися Ваші функції на паркеті з тих часів, і до сьогодення?

– Різниця полягає у тому, що сьогодні я відчуваю себе насправді досвідченим гравцем. Вважаю, що мені вдалося покращити свою роботу у захисті, а також додати у тактичній складовій. Це аспект є надзвичайно важливим для командного успіху.

– Окрім України Ви пограли у Бразилії, Грузії, Азербайджані, Франції, Білорусі та на Кіпрі. В якому з чемпіонатів найважче стати найкращим бомбардиром?

– Як на мене, найскладніше це зробити у Бразилії.

– Який серед переїздів вважаєте найважчим у своїй кар’єрі у моральному та побутовому планах?

– Я мав проблеми лише у двох країнах: Азербайджані та Франції. Клуби не виконували умов контрактів. В обидвох випадках я повертався додому.

– Який серед трофеїв вважаєте найважливішим у Вашій кар’єрі?

– Для мене всі трофеї є важливими. Кожен з них має свою цінність.

– В Івано-Франківську Ви у складі збірної Грузії грали проти України та Румунії. У матчі з останніми велика кількість вболівальників підтримували персонально Вас як екс-«ураганівця» та футзаліста, який встиг стати своїм в Україні. Це відчувалося?

– Так, я відчув велику підтримку з боку івано-франківських шанувальників футзалу. Дуже вдячний їм за таке ставлення. У мене залишилося багато друзів у цьому місті. Загалом, про Івано-Франківськ маю лише приємні спогади.

– Що не вийшло у збірної Грузії в основному раунді європейської кваліфікації до чемпіонату світу?

– Відверто кажучи, я не можу визначити, чого не вистачило. Збірна Грузії була добре підготовленою до всіх матчів, і хлопці знали, що буде дуже складно. Ми виконали досить непросте завдання – здолали збірну Польщі на її паркеті. Перед поєдинком з іспанцями мали розуміння, що перемогти буде надзвичайно важко. Однак, ми зіграли дуже добре, і щастя було досить близьким. В останній зустрічі нам просто не вистачило сил, щоб здолати збірну Фінляндії. Для мене вона є командою, яка продемонструвала дуже серйозний прогрес.

– Чи дійсно рівень футзалу збірної Фінляндії став настільки кращим як про це говорять багато експертів?

– Фіни продемонстрували серйозний розвиток у кваліфікаційних матчах. Безумовно, нині рівень команди є набагато вищим, ніж декілька років тому.

– Ви вже згадували раніше про свою дружину. Розкажіть, як познайомилися з нею?

– Як зазначалося вище, це сталося під час моєї кар’єри в «Іберії Стар». Ми познайомилися у тренажерному залі. Я тренувався, а майбутня дружина працювала адміністратором.

– В усіх клубах Вам вдавалось бути поруч з нею?

– Так. Абсолютно в усіх. Без неї я б нікуди не поїхав.

– Яким є Ваше головне нефутзальне хобі?

– Я люблю збирати монети.

– Якщо б Роніньо не опинився у футзалі – він став би…

– Чесно, не знаю. Скільки себе пам’ятаю – завжди думав про футбол або футзал.

– Що можете побажати вболівальникам у цей складний час?

– Бажаю всім терпіння і віри. Цей неприємний період незабаром мине. Використовуйте свій вільний час, аби побути з родиною. Дотримуйтеся усіх необхідних правил, щоб бути у безпеці. Ми незабаром повернемося на майданчик, і подаруємо вам якісний футзал та приємні емоції.

P.S. Висловолюємо подяку за допомогу у перекладі матеріалу прес-секретарю МФК «Продексім» Катерині Нещеретовій.

Прес-служба Асоціації футзалу України