Український універсал гомельського «ВРЗ» Євген Клочко розповів про цікавинки гомельського дербі, важливість швидких голів та передчуття протистояння проти свого брата Дмитра у фінальній серії Вищої ліги чемпіонату Білорусі.

–​ Які головні складові успіху, котрий допоміг команді кваліфікуватися до фінальної серії плей-офф?

– Варто подякувати гравцям та всім членам клубу. Ми були справжньою командою та билися один за одного. Вийти до фіналу «ВРЗ» допомогла згуртованість, якої нам бракувало впродовж регулярного чемпіонату. Було неймовірне бажання довести, що до старту плей-офф ми грали досить нестабільно через якісь недопрацювання та розслабленість, а на фінальних стадіях команда зможе додати.

–​ Як зміна формату плей-офф вплинула на боротьбу у рамках фінальних стадій?

– Можливо у поєдинках з «Дорожником» було присутнім певне хвилювання, зважаючи на кубкову систему. У попередні роки «ВРЗ» грав з цим суперником у рамках Кубка Білорусі та поступався. Можливо через це й вийшов трохи закритий футзал у нашому виконанні. Головним завданням стало досягнення результату. Те, що стадію 1/2 фіналу довелося грати до двох перемог, можливо, зіграло на нашу користь. Команди могло б і не вистачити фізично на більш довгий шлях. Однак, зараз маю змогу лише здогадуватися. Загалом, цю ситуацію можна оцінювати з різних боків.

–​ Досить часто фахівці, передусім, оцінюють в якості фаворитів перші чотири команди з Вищої ліги. Тим не менш, впродовж сезону «Дорожник» досить велику його частину йшов вгорі таблиці. Завдяки чому вдалося досить впевнено здолати цього суперника?

– Ми припустилися меншої кількості помилок, ніж суперник. Нам допоміг третій гол, який ми забили на останніх секундах виїзної зустрічі. Завдяки йому вдалося перемогти з рахунком 3:1 та впевнено себе почувати перед домашнім поєдинком. У Гомелі ми забили першими, змусили суперника розкриватися та покарали його за власні огріхи.

–​ Дербі команд з одного міста – це завжди принципово. Наскільки прагнули взяти реванш у «БЧ» за поразку у рамках 1/2 фіналу Кубка Білорусі?

– Звичайно, дуже хотіли перемогти та виправитися перед власними вболівальниками, оскільки за командою залишався певний борг. Не буду казати, що прагнули довести випадковість поразки. «БЧ» – дуже сильний клуб, у складі якого підібрані виконавці високого класу. Однак, можливо, «ВРЗ» ця перемога була потрібнішою за них. Наш суперник здобув Кубок Білорусі, тобто має у своєму активі трофей, завойований впродовж сезону. Ми хотіли реабілітуватися як за поразку у цьому турнірі, так і невдачі у поєдинках регулярного чемпіонату.

–​ Чи зіграв на користь «ВРЗ» той факт, що команді не довелося їздити на гостьові поєдинки у півфінальній серії, тобто, суперник, який фінішував вище, фактично, не мав переваги власного паркету?

– Однозначно, грати вдома завжди приємніше. Особливо, коли тебе підтримують вболівальники. На жаль, цьогорічний плей-офф відбувається без них. Було тихо та незвично сумно. Доводилося самостійно підбадьорювати партнерів. Важкувато грати без вболівальників. Хотілося б відчути їхню підтримку на фінальній стадії. Щодо суті запитання, то, звичайно, цей фактор вплинув. На виїзді грати важко. Тут відзначу і зміну покриття. Не потрібно зайвий раз пристосовуватися до цього аспекту. У Гомелі трохи жорсткувате покриття. У Мінську та Орші більш приємні зали, в яких зручніше грати. Однак, обидві команди знаходилися у рівних умовах.

–​ Якщо порівнювати минулорічну та цьогорічну півфінальні серії плей-офф між «БЧ» та «ВРЗ», на Ваше переконання, яка з них була простішою?

– Важко говорити про простоту. Минулоріч ми поступилися у першому поєдинку, а потім здобули дві перемоги. Цьогоріч виявилися сильнішими у першому та третьому поєдинках. Мали впевненість після першої зустрічі, але наступний матч провели на дуже низькому рівні. Тут свою роль відіграли швидкі голи. Суперник нас повністю переграв. Заключна зустріч також схожа на минулорічну. Однак, тоді ми перемогли з результатом 3:1, а у середу – 2:1. Розвиток подій був досить подібним. Тож, важко виділити конкретну серію. У будь-якому випадку, перемагати завжди приємно.

–​ Ви відзначили роль швидких голів. В усіх трьох зустрічах півфінальної серії завжди перемагала та команда, яка забивала першою. Це свідчить про важкість перебудови у протистояннях приблизно рівних за класом суперників?

– Дійсно, перебудуватися досить складно. Ти починаєш давати волю емоціям. Завжди важко знаходитися у ролі команди, яка повинна наздоганяти суперника. Більше відчувається хвилювання, приймаєш неправильні рішення, яких би не було за рівноваги або переваги у рахунку. Починається більш відкритий футзал. З іншого боку, рахунок 1:0 чи 2:0 – це не катастрофа. Коли суперник забиває один м’яч – залишається лише крок до рівних показників на табло. Однак, у другому матчі ми пропустили гол у роздягальню. Рахунок став 1:3. Розпочали другу половину, і майже миттєво нам забили ще. Фактично, питання були зняті. Можливо, ми вже подумки налаштовувалися на третю зустріч. Загалом, швидкі голи у цій серії стали запорукою впевненості.

–​ У третьому поєдинку Ви забили найшвидший гол в історії чемпіонатів Білорусі. Чи можете згадати інші такі стрімкі взяття воріт у своїй кар’єрі?

– Відверто кажучи, зі мною таке сталося вперше. Можливо далася взнаки помилка суперників, які почали нас неправильно зустрічати та досить легко пропустили цей гол. 

–​ Ви відзначили, що потрапити до фіналу «ВРЗ» допомогла робота всієї команди. Найкращим воротарем півфінальної серії чемпіонату визнали українського воротаря Юрія Дегтяренка. Як оціните його особистий внесок у командний успіх?

– Звичайно, і він входить до слова «команда». Однак, дійсно, часто кажуть, що воротар – це 50% команди, а інколи й більше. Юрія можна відзначити окремо. Особливо у третій зустрічі він був на висоті. Вважаю, що цей матч став для нього найкращим впродовж усього сезону. Його вдалі дії додавали впевненості всій команді.

–​ Впродовж сезону Ви забили 14 голів у складі «ВРЗ» та є найкращим бомбардиром команди. Залишили кілька м’ячів на фінальну серію?

– Я про це не думав і не думаю. Не надто важливо скільки заб’єш ти чи хтось інший. Головне – це результат. Мені здається, що дуже важливо якомога менше пропускати. А кому вдасться відзначитися – не має особливого значення.

–​ Минулоріч «ВРЗ» поступився «Сталіці» у фінальній серії. Зважаючи на цей результат, кому більше хотілося протистояти у вирішальних поєдинках сезону?

– За останні роки ми двічі грали у фіналах зі «Сталіцею» і одного разу – з «Лідсельмашем». «Вітену» ми не протистояли. Результати очних матчів з оршанцями впродовж останніх років є досить непоганими для нас. «Вітен» – це команда, яка дає грати та грає сама. Можливо, протистояти їм зручніше. Чи можна сказати що вони сильніші за «Сталіцу»? Так, на цьому етапі результат був відповідним. Поєдинки з мінською командою у нас останнім часом не складалися. Однак, за нинішніх умов «Сталіца» могла б бути зручнішим суперником, оскільки «Вітен» має довшу лавку, а у столичного клубу люди постійно вибувають з гри через травми. Як на мене, глибина їхнього резерву є меншою. Тобто, з фізичної точки зори ми мали б шанс їх просто перебігати.

–​ «ВРЗ» три роки поспіль зазнає невдач у фінальних серіях чемпіонату. Які основні висновки винесли з цих протистоянь, аби покращити результат цьогоріч?

– Потрібно продемонструвати більше самовідданості, бажання та впевненості під час своїх дій на паркеті. Хочеться й більше фарту. Впродовж попередніх років нам його трохи бракувало.

–​ У фінальній серії Ви протистоятимете своєму брату Дмитру. Це приємно, цікаво чи принципово?

– Звичайно, приємно. В Україні ми грали в одній команді, а у Білорусі завжди опиняємося по різні боки барикад. Був досвід півфіналів, а тепер настав час і для фіналу. Буде цікаво. Поступатися один одному ніхто не буде. Хоч ми і брати, однак, на паркеті про це не думаєш. У кожного є своя команда, перед якою поставлені конкретні завдання.

Прес-служба Асоціації футзалу України
Фото: МФК «ВРЗ», БАМФ