Іван Скіцко – знаний фахівець на українських футзальних теренах. Протягом тривалого часу після завершення професійної кар’єри гравця він виховував молодь для «Урагана», потім заслужено очолив першу команду, з якою попрацював у Екстра-лізі. Івано-франківський період кар’єри Скіцка продовжився у першоліговій «Візі-Втормі», а потім півтора сезони фахівець працював у Сумах з місцевим «Food Centre-Sumy». Нині Іван Васильович очолює команду із Хмельниччини – «Славуту», яка у минулому сезоні дебютувала у Першій лізі й відразу посіла четверте місце. Зараз у команди ще амбітніші цілі.

«Не варто поки що поспішати з висновками, турнір розставить усіх по місцях»

– Іване Васильовичу, давайте розпочнемо з недавнього матчу третього попереднього етапу Parimatch Кубка України проти «ЗАПОРІЖПРОМГРУП». Виїзні 2:2 – це успішний результат?

– Так, особливо, якщо враховувати, як для нас складалася гра. Після першого тайму ми програвали 0:2, далі конструктивно поговорили в роздягальні і зуміли звести матч до рахунку 2:2. У Запоріжжі зібрана дуже якісна команда. У ній багато гравців високого рівня, і ми розуміємо, що на цьому етапі нам уже дістався непростий суперник. Помітно, що «Славуті» зараз ще не вистачає майстерності та досвіду, щоб на одному хорошому рівні проводити усі 40 хвилин. Але ми до цього йдемо, маю надію, цей шлях буде подолано максимально швидко, незважаючи на його складність.

–  Потенційно «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» також може стати вашим суперником у плей-оф Першої ліги. Як вам здається, нинішній зональний формат турніру з подальшими матчами на виліт – це ідеальна схема станом на сьогодні?

– Взагалі підібрати схему, яка влаштовувала б усі команди, майже неможливо. На мою думку, найцікавішим і найпривабливішим варіантом був би чемпіонат у два кола з можливим продовженням у вигляді плей-оф чи навіть без нього. Здається, це і для уболівальників було б цікавіше. Однак, на зустрічі представників команд, яка відбулася ще влітку, стало зрозуміло, що 12 клубів для участі у форматі з великою кількістю роз’їздів ми не знайдемо. А зараз команд саме стільки, і «Славута» прийняла за даність цю схему. Усі перебувають у рівних умовах, будемо дивитися, хто виявиться сильнішим на футзальному майданчику. У плей-оф буде зовсім інша гра, і зустрічі із запоріжцями у кубку – це також свого роду репетиція фінальної «пульки», хоча і в цьому турнірі у нас завдання пройти якомога далі.

–  На перший погляд здається, що зона «Схід» за рівнем команд-учасниць сильніше за вашу західну. А як Ви вважаєте?

– Так, з Вами можна погодитися. І кубкові матчі ці також доводять. Взяти хоча б серію «SkyUp» проти дублерів «Енергії» (перемога 12:5 за сумою двох зустрічей – прим. АФУ). Кияни зараз, напевно, найсильніша команда Першої ліги, де вистачає і сильних гравців, і працює якісний тренер. На «Сході» дійсно є п’ять потужних колективів високого рівня, причому, я чекаю, що своє брати почне «Автомобіліст-Бульвар», де також підібралася непогана команда. Здається, недобирає очок і бучанський клуб, хоча «Comfort Life» за грою виглядає неймовірно цікаво, і я бачу, що вони ростуть. Про «Рятувальник» і запоріжців немає чого і говорити навіть, їхній рівень помітний. Та і у Гупаленка в Черкасах усе піде добре, впевнений щодо цього.

–  А чого не вистачає клубам із «Заходу»?

– Ми відразу розуміли, що у нашій зоні буде багато команд-дублерів клубів «вишки». І якщо «Ураган-2-КФВ» уже багато років системо грає у Першій лізі, то і результати кращі: наразі команда посідає друге місце. Що стосується рівнян та львів’ян, то там ситуація трішки інша. Зараз у них багато гравців, які ще недавно були дублерами, а вже зараз грають у Parimatch Екстра-лізі за основні склади. Академії працюють, а це найголовніше. Перша ліга – це лише дебютна така сходинка, і тут хлопці набивають шишки. «Любарт» і «In.IT» також набирають хід, це видно. Але зараз, на початку грудня, можливо, і непотрібно виходити на максимум, плей-оф же буде значно пізніше. Історія знає багато випадків, коли команди ледь-ледь потравляли до матчів навиліт, а потім ставали і призерами, і чемпіонами. Не варто поки що поспішати з висновками, турнір розставить усіх по місцях.

«Славута» хоче грати у Parimatch Екстра-лізі, і там ставити перед собою високі цілі»

–  Стосовно місць: які завдання у «Славути» на сезон?

– Президент, тільки почавши вести переговори зі мною щодо приходу в «Славуту», відразу зазначив: завдання-максимум – це чемпіонство, мінімум – медалі Першої ліги. У кубку також хочеться пройти якомога далі, хоча розуміємо, що суперники можуть бути різні. Я бачу, що президент живе командою, постійно відвідує тренування, цікавиться як йдуть справи у «Славути». А це дуже важливо.

Зараз ми намагаємося йти до поставленої мети. Скажу відверто: це робити непросто. Можливо, ще й досі ми звикаємо один до одного: я до гравців, а вони – до мене. Більшість із них не грали на професійному рівні, і одне із моїх завдань – психологічно їх підготувати до таких матчів, а вже потім – тактично.

–  Якщо завдання буде виконано, то варто говорити, що команда планує підвищуватися у класі?

– Так, звісно, тут і розмов буде не може. «Славута» хоче грати у Parimatch Екстра-лізі. І навіть не просто грати, а й там ставити перед собою високі цілі. Зараз ми працюємо над комплектацією, взимку чекаємо новачків, якщо вдало пройде переговорний процес. Скільки їх буде? Мінімум – два, максимум – три.

–  Протягом своє тренерської кар’єри ви дуже часто запрошуєте в команди гравців, з якими уже працювали до цього, а в своїй більшості це ваші вихованці. Чи можлива така історія в «Славуті»?

– Можливо все. Це спорт, і, повертаючись до комплектації, перемовини йдуть постійно. Це і мої вихованці, це і люди зі сторони, але із досвідом гри на високому рівні. Ми точно не будемо запрошувати ветеранів, працюємо на перспективу, щоб і гравці розуміли, що це довгостроковий проект, а не на місяць-два: пограв – і пішов. Наразі у команді є Ігор Кушецький, з яким ми багато працювали до цього. Я уже зазначав, що так простіше, коли ти розумієш рівень гравців, а вони знають одразу, чого тренер хоче від кожного.

–  Для багатьох команд навіть Parimatch Екстра-ліги болісним є питання інфраструктури. Як справи у «Славути» по цьому напрямку?

– Зараз йде останній етап переговорів щодо переходу арени, де ми проводимо домашні матчі і тренувальний процес, із приватної власності у муніципальну. Наскільки я знаю, міська влада хоче вкласти серйозні кошти у цей проект, щоб провести масштабну реконструкцію. Там же власне не тільки майданчик для ігрових видів спорту, а є й басейн, сауна, тренажерний зал. Маємо надію, найближчим часом питання остаточно вирішиться, і керівництво «Славути» разом із місцевою владою візьметься за спорткомплекс.

–  Чи є вірогідність, що оновлена арена встигне прийняти матчі Першої ліги?

– Скоріше за все, ні. Це уже проект конкретно під Екстра-лігу та розвиток футзалу у місті. Наразі у Славуті немає футзальних секцій, що не є добре. Я чув, що з наступного року будуть відкриті напрямки конкретно футзалу, і це дасть змогу привчати дітей з ранніх років до гри, а не перевиховувати хлопців, коли вони мають футбольну підготовку вже у зрілому віці. Приємно, що місцева влада зацікавлена у розвитку цього виду спорту й всіляко допомагає президенту і всім нам.

–  Якою є нинішня ситуація з футзалом у місті?

– Футзал малорозвинений. Є команда ветеранів, яка грає у чемпіонаті України 35+, дехто з гравців виступає у чемпіонаті області. Нас також запрошували взяти участь, але «Славута» прийняла рішення зосередитися на Першій лізі. У наступному сезоні, якщо потрапимо до Parimatch Екстра-ліги, то друга команда, швидше за все, буде тут грати.

Якщо говорити про уболівальників, то глядачі ходять на наші матчі, у цьому плані у місті є невеликий футзальний бум. Їм хочеться бачити гру високого рівня,  завжди на вулицях перепитують, як справи у мене, у гравців. Маю надію, що з появою футзальних секцій ситуація стане ще кращою.

–  Насамкінець, ми не могли не запитати у вас про рідний «Ураган». Які емоції залишися від виступу команди у Лізі чемпіонів?

– «Урагану» трішки не вистачило досвіду. Переможна гра проти «Левенте» показала, що в Україні є якісні гравці та команди. Хоча іспанці зараз і не на підйомі, але випадково друге місце у чемпіонаті ніхто не посідає. З «Бенфікою» було набагато складніше. Португальці грали вдома й особливо не дали франківцям шансів. Прикро за результат проти угорців: ну не можна поступатися з таким рахунком, та команда не сильніша настільки за «Ураган», щоб програвати 0:4.  

Однак, кадрові проблеми зіграли свою роль. Не вистачило Володі Кардаша, щоб він міг повноцінно замінити Романа Колтка, важко у такому графіку для воротарів та й усіх інших. Також, думаю, зіграла свою роль і невелика кількість міжнародного досвіду у гравців та Максима Павленка як тренера. Брати Грицини, Кордоба, так, вони пограли на високому рівні. Втім, «глибини» складу «Урагану» не вистачає, дуже багато молоді, яка ще вчора була в академії. Однозначно, це великий досвід для «драконів», який тепер їм допоможе у чемпіонаті. Головне, щоб Максим Михайлович зробив правильні висновки.