Отже, починаємо згадувати, як у минулому сезоні грали призери Першої ліги. Звісно, першим серед призерів у нас на черзі є володар бронзових медалей – «Юні-Ламан» з Чорноморська. Точніше, ця команда базується в Одесі, але грає свої домашні матчі у Чорноморську. Втім, одеських вболівальників цей колектив теж може порадувати – наприклад, як під час «бронзового» протистояння з «Делівері». Але про це ми поговоримо пізніше. А поки що – про весь сезон у виконання «Юні-Ламана».

Почнемо з того, що розмови про можливе підвищення цієї команди у класі ходили вже давно. Але офіційно «Юні-Ламан» вирішив спробувати свої сили у Першій лізі лише у минулому сезоні. Однак, фактично одразу «Юні-Ламан» дав зрозуміти, що буде ставити перед собою максимальні цілі. А мета у команди булла одна – медалі. І підопічні Сергія Бутенка втілили свою мрію у життя. Правда, після стартової домашньої поразки від «Манзани» (4:6) «помаранчевим» довелося трохи перебудовувати свою гру, щоб у майбутньому таких казусів не траплялось. І це, в принципі, принесло свої плоди. У подальшому «Юні-Ламан» грав більш-менш стабільно. Особливо це стосувалося домашніх матчів. Звісно, без деяких провалів не обійшлось, але у той же час колектив з Чорноморська регулярну частину чемпіонату завершив на третьому місці, і це вже був для нього успіх.

Але більшим успіхом для «Юні-Ламана», безумовно, стали бронзові нагороди, здобуті за підсумками матчів плей-офф. І тут особливо варто відзначити матч протии «Делівері» у «Краяні», який і приніс «помаранчевим» бронзові нагороди. Звичайно, у найважливіший момент команда забралася і довела, що гідна бронзових медалей трохи більше, ніж «Делівері». До того ж, підопічні Сергія Бутенка взяли реванш за поразку в рамках «регулярки» (4:8). Тому, можна вважати, що все було по ділу. Але є один нюанс. Як на мене, такий матч між двома командами, які представляли Одещину, треба було би провести у іншому дуже спортивному місті, де, до речі, ще немає футзальної команди (хоча для цього є всі умови) – у Южному. Але це – лише думка автора.  Однак, з іншого боку – «краянівський» зал знайомий обом командам – як «Делівері», так і «Юні-Ламану». І з цієї точки зору вибір залу був логічним. Тому, все вирішила лише гра, а її результат, як ми пам'ятаємо, був на користь «помаранчевих». 

За рахунок чого «Юні-Ламан» зміг досягти такого успіху в своєму дебютному сезоні у рамках Першої ліги? Перш за все – за рахунок тренера. Все-таки, Сергій Бутенко – відома людина у вітчизняних футзальних колах. До того ж з досвідом тренування за кордоном (кілька сезонів тренував «Норільський нікель»). І, звісно, цей досвід вдається взнаки. Сергій Михайлович – це тренер, який велику увагу приділяє тактиці, тому знає, як і за рахунок чого грат из будь-яким суперником. Окрім того, у Бутенка підібрався колектив однодумців – усі гравці приблизно одного рівня, хоча є і такі, навколо яких все-таки будується гра команди. Перш за все – це Максим Коптєв (відомий за виступами у МФК «Одеса» та збірній України), Віталій Гавриленко (бронзовий призер чемпіонату Європи - 2008) та Сергій Коваленко (переможець Першої ліги - 2007). Однак, перш за все, Бутенко поставив гру «Юні-Ламана» так, щоб на паркеті було видно команду. І це йому вдалося.

Тепер на «Юні-Ламан» чекає новий рівень – Екстра-ліга. Буде цікаво подивитись на цю самобутню команду на новому рівні. Тим більше, судячи з усього, чорноморська команда поки що не планує гучних трансферів. А це означає, що Бутенко вірить у нинішній колектив (хоча два гравці все-таки пішли), а також що він буде вірний своєму принципу, який стверджує, що навіть без гравців з іменем у складі команди можна зробити таку бойову одиницю, яка у перспективі може стати «міцним горішком» Екстра-ліги.

Артем Терентьєв, прес-служба Асоціації футзалу України