20 січня збірна України з футзалу розпочне збір, присвячений підготовці до фінальної частини чемпіонату Європи. Найдосвідченіший в нашій команді – Євген Іваняк, який грає за збірну України вже більше десяти років. З якими думками підходить до Євро перший номер національної збірної, в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Асоціації футзалу України. 

– Чемпіонат, що наближається, буде для тебе вже п’ятим. 2007 рік, Євген Іваняк вперше на чемпіонаті Європи – чи пам’ятаєш свої відчуття, коли ти дебютував в матчі проби збірної Сербії?
– Так, пам'ятаю все, що відбувалося на Євро-2007, немов це було позавчора. Гру проти Сербії також пам'ятаю. Геннадій Анатолійович в останній грі проти Сербії дав можливість зіграти тим, хто не брав активної участі в перших двох матчах і я в воротах замінив Василя Сухомлинова.

– Ти повернувся до чемпіонату України після півторарічної перерви. Чи відчув якісь зміни, які відбулися за цей час? Яким ти побачив чемпіонат зсередини?
– Якщо бути до кінця відвертим, то, на мою думку, рівень чемпіонату просів. Стало менше індивідуальних особистостей і сам футзал став набагато простіше і більш передбачуваним в плані його ведення.

–  В останніх товариських матчах збірної ти виходив на майданчик в якості капітана команди. Що для тебе означає бути капітаном збірної, і якими ти вбачаєш свої функції на майданчику як капітана команди?
– Для мене бути капітаном збірної – почесна справа, але не можу сказати, що це дає якісь преференції. Можливо, це додаткова відповідальність, але не більше того.

– Востаннє збірна України грала проти Румунії в 2014 році, і ти той матч, в якому Україна здобула перемогу 1:0, відіграв повністю. Які в тебе залишилися спогади від тієї гри?
– Мені та гра запам’яталася з подвійними відчуттями. З одного боку, ми виграли в дуже напруженому матчі, де на кону багато було, і від цього гра не зовсім виходила. Але головне – в підсумку був здобутий позитивний результат. З іншого боку, я в матчі отримав серйозне пошкодження, і після цього матчу для мене чемпіонат Європи був закінчений.

– Ти й до тієї гри неодноразово грав проти румунів. Які особливості гри цієї команди ти б відмітив?
– У цієї команди є лідери, які вміють заводити команду і брати в складні моменти ініціативу на себе. Румуни – дуже непоступливі, і грають до фінальної сирени, не опускаючи рук.

– Яке твоє ставлення до того, що збірна Румунії долучила до своїх лав кількох натуралізованих бразильців?
– У кожного свій шлях, і якщо в цій збірній є натуралізовані гравці, значить, вони є. Моя особиста думка до самої натуралізації така. Натуралізація має право на життя, але вона повинна бути точковою, а не повальною. Прикладом точкової для мене служить Едмар, який був натуралізованим до збірної з великого футболу. Гравець більше вже був, напевно, українцем, ніж бразильцем. А повальна натуралізація вбиває національну ідентичність.

– Збірна Португалії – навпаки, одна з тих, проти якої тобі не доводилося грати в офіційних матчах. Однак, немає сумнівів, що ти її чудово знаєш. На твій погляд, в чому феномен Рікардіньо, який не перестає дивувати світ своєю майстерністю?
– Мені доводилося грати проти збірної Португалії у товариських матчах, правда, у збірній з Рікардіньо я не перетинався, тільки на клубному рівні. Феномен цього дійсно видатного футзаліста в тому, що за його таланті він дуже багато працює над собою і прогресує, а не просто експлуатує свій талант.

– У Словенії свої перші матчі на такому високому рівні зіграють кілька гравців збірної України. Що ти як найдосвідченіший у нашій збірній порадив би хлопцям, щоб вони продемонструвати у матчах проти Румунії та Португалії  свої найкращі якості?
– Якщо хтось і звернеться з хлопців, спробую знайти правильні слова, але це буде швидше особисте. У свою чергу, хочу звернутися до вболівальників: «Будьте з нами, будьте за нас, і тоді в нас все вийде».

Прес-служба Асоціації футзалу України