Як відомо, з 11 по 13 квітня чемпіон України серед жіночих команд, київський "ІМС-НУХТ", їздив у Іспанію, де брав участь у Європейському жіночому футзальному турнірі, який є прототипом жіночої футзальної Ліги чемпіонів. На жаль, на цьому турнірі українки зайняли четверте місце. А під час перебування чемпіонок України в Іспанії сайту "Аматорський спорт України" вдалося поспілкуватися з однією з провідних футзалісток київської команди – Анастасії Кліпаченко. Тому, пропонуємо Вашій увазі це інтерв’ю.

- Привіт, Анастасіє! Я задам тобі декілька питань, щоб наші читачі дізналися про тебе трохи більше. Де вчишся, на якому курсі, на кого?
- Всім шанувальникам краси в жіночому футзалі привіт. Я отримую вже другу вищу освіту в Національному університеті харчових технологій, на 6 курсі, спеціальність – "Маркетинг".

- Отже, чому ти обрала саме футзал для себе? І які альтернативні види спорту розглядалися?
- Футзал... Мабуть, тому, що це щось незвичне і вирізняє дівчину з поміж інших. У шкільні роки спробувала різні види спорту, декілька років займалася легкою атлетикою, тренер не хотів відпускати мене на футбол, але я рада, що змогла розставити правильно пріоритети для себе. Зараз не шкодую про це!

- Розкажи нам про команду вашого університету, про відносини з партнерами по команді і т. д.
- Основний склад університетської команди НУХТ - це гравці клубу "ІМС-НУХТ", який є дворазовим чемпіоном України. З деякими дівчатами ми вже кілька років граємо в цьому клубі. Запорукою нашого успіху є підтримка та віра один в одного.

- Як встигаєш поєднувати навчання та заняття спортом?
- Навчання мені не доводиться поєднувати зі спортом, в моєму випадку складніше поєднувати роботу зі спортом. Тому що професіональний спорт - це не просто фізкультура в університеті чи інколи пограти в футбол, це тренування кожного дня, майже без вихідних, постійні змагання, тому солодке життя нам тільки сниться. Про особисте я взагалі мовчу. На рахунок моєї роботи, я виховую майбутніх зірочок футболу, хлопчиків та дівчаток від 2 до 6 років. Це дуже кропітка робота насправді.

- Наскільки я знаю, ти зараз знаходишся в Іспанії з клубом на Європейському жіночому футзальному турнірі. Розкажи нам про цю подорож та про суперників з якими зустрінетесь, чи вже зустрілись.
- Так, зараз ми в Іспанії, представляємо Україну в обличчі ЖФК "ІМС-НУХТ". В нашій групі команди-чемпіони з Нідерландів та Іспанії. В іншій групі - команди Португалії, Італії та Росії. Ми зіграємо матчі в групі, а потім, виходячи з результату, відбудуться матчі за 1-2 місце і т.д. Для нас важливий цей турнір, ми вже не вперше випробовуємо себе на європейській арені. Минулого разу ми посіли 3 місце на цьому турнірі.

- Розкажи, будь-ласка, про найкращий момент з твого спортивного життя, про щось таке, що запам’ятається на все життя.
- За свою футзальну кар'єру я пограла в багатьох командах України, також у складі національної збірної України багато поїздили - на неофіційний чемпіонат світу та провели багато товариських матчів. Кожна поїздка цікава по-своєму. Але визначною подією для мене є сезон, коли ми стали чемпіонами України та володарями Кубку України рік тому. Це були найнезабутніші емоції, відчуття досягнення поставлених цілей та здійснення мрій дитинства.

За матеріалами сайту "Аматорський спорт України"
Фото: Ігор Супкарьов